О літечко, літо,
тебе вже прожито,
Втомило жарою,
прощаю, прощай!
До іншого саду
вже двері відкрито,
Іди собі, літо, відпочивай.
Осінь остудить
землю спітнілу,
Перефарбує
й уяву мою,
В саду тім зірвати
руки не підніму,
До всього очима
лише прикиплю.
Впаде в поле зору
цікавий листочок,
Квітник поміняється,
сад не такий,
А річка тектиме
повз жовтий лісочок,
Не той буде вітер —
інший, різкий.
День стане коротший,
небо синіше,
Сонце надовше
піде на нічліг,
Щебіт притихне,
стане сумніше,
Вже переступить
осінь поріг.
Злетить в небо зграя,
осінь полише,
Сум приховає
у собі сльозу,
Вербою, березою
вітер сколише,
Заманить останню,
тихішу грозу.
Затягне туманом,
дощами полиє,
Нахмуриться небом —
буває й така,
До саду ворота
ширше відкриє
Осінь солодка,
осінь гірка.
31.08.2024.
