Звідкіль почати, як відлічити дні, З цього календаря , як велика єдність . Січень морозний, приходить він зимою, Засипає білим снігом усю землю свою.
Лютень настає, холодний і вітряний, Любов зігріває серце, ніжний і весняний. Березень просить весняного тепла, Пробуджує природу, як чарівна пісня.
Квітень приносить дощі та грози, Розцвітають квіти, весняна розквітність в них живе. Травень – місяць зелених листів, Пташине співу чарівний мелодійний він несе.
Червень жаркий, спекотний і літній, Співають цикади, літо в повній красі вітряний. Липень рясний, яскравий і спекотний, Золоте сонце небо гріє, випромінює світанки.
Серпень – час жнив і спекотних днів, Збирають жниви люди, у труді і відпочинку вони живуть. Вересень приносить осінній шарм, Листя жовтіє, природа спить, відпочиває від гарячих днів.
Жовтень – час осінньої меланхолії, Листя падає, природа готується до зими. Листопад золотими барвами вбраний, Дерева гублять свій одяг, готуються до зимового сну.
Грудень приходить зі святковим настроєм, Снігом вкриває все довкола, як чарівний покров. Рік закінчується, новий на порозі, Календар відзначає кожен день, як свято неповторне.
І так крутиться колесо часу, Кожен місяць у календарі – свій унікальний ряд. Життя тече, мов ріка в безмежному просторі, І ми, як пасажири, подорожуємо крізь дні і ночі, черпаючи в них досвід і мудрість.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
На землі чарівній, де кожна пора – диво, Весна приходить, з ласкавим промінням весняним. Квіти розцвітають, веселка на небі нам віщує: "Життя прекрасне, повне радості і мрій!"
Літо настає, сонце горить на небі вогнями, Ріки співають свої мелодії, ліс гомонить в тіні. Пташки літають, мов кольорові стріли, Веселка у серці, веселка у душі – вічна весна!
Осінь приходить, листя золоте кружляє в повітрі, Туман пливе низько, сіяючи загадки і таємниці. Журба відходить, як вітер у поле, Мудрість осені вчить нас цінувати кожен момент.
Зима наближається, з гарячих відомостей стежка мовчить, Сніг падає, як вічний поцілунок природи. Мороз вишиває вікна крижаними малюнками, Серце відчуває спокій і тишу, як ніколи.
Кожна пора року – це казка, що розкриває таємниці світу, Весна, літо, осінь і зима – вони об'єднують нас у круговерті часу. То як пісня вічна, то як диво чудове, Пори року – це краса, що дарує життя нам у подарунок.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
З весною Тебе, горда й незламна Україно! З омріяною, переможною весною! Затяжною війною цей час нам відміряно, Народом, армією, силою небесною.
З поступом Твоїм грізним й сміливим! З усвідомленням мирного життя на планеті! З характером добрим й благочестивим! Зі стремлінням до волі в достойному злеті!
Зі свіжим, надихаючим Тебе, ковтком повітря! З безстрашною ходою, витримкою в грізнім бою! Відчуваю, як Ти тягнешся до людства й світла. Собою, як щит, захищаєш волю світу, свою і мою.
З весняними барвами Тебе в чутливому серці! З припливом свіжих, ніким незборимих сил! З швидкою перемогою та щастям, подібним веселці! З потужною міцністю відважних, вільних крил!
З весною Тебе, волелюбний український народе! Оскаженілий ворог конає в останніх конвульсіях. Зійшло весняне сонце. Переможний час прийде. Здійсниться все те, що було і є в наших мріях.
Ти вистоїш, нескорена Україно! Вірю... Знаю... Ворог сконає в агонії свого ж власного зла. Я, як і Ти, останнього переможного бою чекаю. Ще розквітнеш, ріднесенька, як досі ніколи й не цвіла.
вже любе сонечко почало ранесенько вставати через нього й темна нічка стала набагато коротша земля, тварини й рослини втомилися відпочивати для них настала пора набагато дієвіша, багатша
вчасно в гості прийшла тепла й сонячна весна вмить задзюрчали й побігли навздогін струмочки в лісах та лугах з'явилася пташина рухлива, голосна весело виспівує, як по нотках, запрошує на таночки
дерева й кущі в рясненькі брунечки дружно вдяглись всміхаються, радіють їм, як малесеньким дітям перші різноколірні барви килимочками розляглись під розхвильованим сонечком і весняним віттям
всіялись трави, квіткова гама - як райдуга після дощу скоро в полях і садах закипить робота, полине сміх люблю ранню весноньку й радо її в серденько впущу буду мандрувати, не шкодуючи свого часу й ніг
першими мене порадують проліски та підсніжники милі шафрани, сон-трава, іриси й весняний білоцвіт гіацинти, рябець, духмяні нарциси, ранні тюльпани амариліси, мускарі, анемони, рябчики, густий ряст
пернаті на своїх чарівних, витривалих, дужих крилах щороку з того вирію красуню-весну в Україну несуть Батьківщина й доброму пташиному сердечку - мила птахи додому крізь негоду прокладають свій путь
першими повертаються з тих далеких і чужих країв бешкетники жайворонки, граки, працьовиті шпаки білі лелеки, гуси та зозулі в квітні прилетять до гаїв а в травні - мелодійні, співучі солов'ї, стрижі, іволги
весна - швидкоплинна, але мальовнича пора року в цей час пробуджується зі сну наша матінка-земля вона - творча, багата, яскрава й красива нівроку ну, як не полюбити всім серцем могла б її я
Зима сягнула свого розквіту й чудо-краси. Білим, мов фея, фарбувала водойми й діброви. Хурделицею замітала гори та ліси. Залишала в снігах сліди - кінські підкови.
Забігала в села, хутори й міста. Білосніжним простирадлом мило розстилалась. Мить появи красуні - красива, врочиста. Іскорками під сонцем земля загорялась.
Пухнастий, модний одяг одягнули дерева. Дахи будинків прикрасили пишні шати. Правила світом справжня королева. Вже - лютий. Потрібно поспішати.
Сердечка на сніжку кохання малює. В горобини та калини - білесенькі корони. Пташина з верховіть щось приємне віщує. Гілки під сніговою вагою похилили крони.
Мороз чеканить візерунки на шибках. Іскриться на деревах той срібний іній. Земля - в снігах, немов у шовках... Вже на них - безліч лижних та санних ліній.
Ніжно вранішнє сонце прикрашає зиму І служить їй вірно цілий день. Місяць долає нічну жагу невтолиму. Пливе між зорями. Ранок каже: "Дзень-дзелень!"
Зима сягнула свого розквіту й чудо-краси. Їй - вдячні люди й все живе, що є навкруги. Казково виглядають ріки, гори і ліси. Зимова фея в природі - час спокою, рівноваги.
