Я не стала тобою, ти мною,
Не змінила різниця в роках,
У терпінні ішла, із журбою,
В невідомість вів мене шлях.

Протилежності доля з’єднала,
Помилилась, чи наспіх взяла,
Заманила, в покірність загнала,
Мої руки в твої віддала.

Не сіяло вже сонце для мене,
Не дзвенів більше в голосі сміх,
Потускніла трава, все зелене,
Тягарем сум у душу заліг.

Всі роки ті пройшли, відлетіли,
І сліда не лишилось від них,
Новим цвітом стежки забіліли,
Дні, неначе, у рамках нових.

09.01.2025.
Ганна Зубко