Звичайна річка, хто назвав,
Скільки тече уже — не знати,
З’являвся вітер, хвилі гнав,
Кортіло гладити, піймати.

Скелястий берег, круча в бік,
Пливе повз верби, тихо в’ється,
У сні, немов, води потік,
Буває, хвиля підніметься.

Стежки у травах і піском,
Озерце панське, осокори,
Вздовж поза хатою, двором
Духм’яний берег, косогори.

Калини цвіт, черемух, трав,
У хвилях зілля, лілій диво…
Манив той рай, завжди стрічав
І загадково, і шумливо.

20.07.2024.

• Твір:

  Під напливом рядки ці пишу,
  Спало на думку мені,
  І вже давно гніздо звела,
  Я про колесо писав,
  Але ще інше сказати хочу,
  Крутимося ми по колу,
  Все пливе перед очима,
  І дверей безліч зливаються в образ один,
  А в тремтячих руках ключ малий,
  Вставляєш ключ на спіху,
  І знову та ж кімната і все спочатку,
  Що сказати я чим я хочу нам всім у вверх підняти голови й найти прохід на поверх вище,
  А не в перший побачений прохід проламувати шлях в надії на зміни кардинальні.

• Твір:

  Епіграф:

  "У шляху води немає початку і немає кінця,
  Море всередині тебе і в тобі,
  Море твій дім,
  До твого народження і після смерті,
  Наші серця б'ються в утробі світу,
  Наше дихання горить в тіні глибини,
  Море дає і море забирає,
  Вода все єднає,
  Життя зі смертю,
  Темряву зі світлом"
  Аватар: Шлях води

  *********************************************

  Відчуваєш силу цих слів в них суть є і дуже важлива,
  Це не розуміти треба, а відчути потрібно,
  Я не хотів дивитися фільм цей наслухався потік думок що фільм красивий картон,
  Но якщо ми не зможемо відчути та для себе взяти на озброєння його ідеї нас захлисне потік наших емоції,
  Подивіться на поведінку Джейка і Най'тірі вони не змогли побачити головне у своїх дітях.

  Фільм цей не пустий це фільм про прийняття,
  Прийняття нового себе особистість не стоїть на місці вона розвивається вона завжди в русі як вода тепер розумієте сенс слів тих зверху.

  Фільм про дітей про їхній пошук себе на Пандорі,
  Ця історія про Паука, Ло'Ака, Кірі, це їх історія і вони виходять на передній план,
  Нам всім потрібно запам'ятати одне діти наші це продовження наш самих, але не треба давити на них бачити в них реалізацію наших мрій,
  Наші мрії та ми самі їх маємо реалізувати,
  А нам всім треба зрозуміти одне вони також вода і вони течуть своїм шляхом,
  А від нас треба тільки одне:"Я бачу тебе Ло'Ак",
  Думаю хто хотів той зрозумів,
  Під напливом рядки ці пишу.

• Твір:

  Під напливом пишу рядки ці пишу я,

  Уявити я собі не міг що фільм вплив міг мати такий,

  Під напливом відчуттів досі я,

  Шлях героя для кожного має бути,

  Шлях його це шлях кожного до пробудження,

  А скільки суті в словах цих:

  "Вони говорять що їх тіла це енергія і відати її треба буде" і зразу питання, а Кому?,

  А коли за Пандору бій був у розпалі,

  Я слів найти не в змозі, щоб описати той наплив це не тільки непросто бій за планету, а за право собою бути,

  На останок тільки це сказати хочу "Саллі час прокидатися".

• Твір:

  Під напливом рядки ці пишу,
  Пригадав момент я з книги цей,
  Вирішив написати хто читав напевно пам'ятає,
  В кінці Кріс по океану гуляв,
  Момент з частинкою цього океану з ним в контакт ввійшли,
  Він пройшов єтап важливий,
  В нього досвід був жорсткий,
  Но дуже важливий,
  Океан розвитку бажав,
  Але й всій команді хотів допомогти,
  Хотів щоб свої найбільш вразливі спогади пригадали,
  З дорогими людьми могли попрощатися і головне віднайшли свій Океан,
  І герой з цим справився як міг,
  Пам'ятай в кожному свій Океан.

• Твір:

  Чому.. Чому це сталося тоді?
  Коли я був на самоті..
  Чому вона пішла тоді..
  Коли я помирав і лиш страджав

  Вона пішла, лишивши за собою слід..
  А я знову плачу, і благаю в сліз
  Не течіть, ну досить рік..
  Але вони немов цунамі, зробивши цей потік..

  Я пам'ятаю нашій вечір на тихому Бузі
  Там лиш птиці співали, й відоси знімали..
  А пам'ятаєш..? як ми проводили час після школи..
  А як - забути ці наші приколи?

  На твою днюху хотів, подарити великого мішку
  Але побачив холодність в очах, і не поспішав відкривато виннішко..
  Ти вроді й пішла, а начебто в серці сидиш..
  Муза моя, може й досить, щасливо тобі!