Наївність пішла,
довіра десь зникла,
Уже в окулярів
рожевість зійшла,
Сама із собою,
у спокої, звикла,
Начебто одяг
новий одягла.
Чола, мов, торкнулися
ангела крила,
Став погляд чіткіший
і думка ясна,
Свою, хоч і пізно,
мудрість зустріла,
У пору зимову
прийшла до вікна.
25.08.2024.
Прийшла. Добилась.
Слава Богу!
Берег омріяний, ріка,
Огляну зблизька всю дорогу,
Піднімусь вгору по стежках.
Загляну звідти в сині хвилі,
Очима зелень обведу,
Всміхнусь озерцю і калині,
У гаю тінь густу пірну.
Там на пеньку старім вмощуся,
Зіпрусь в могутніх ясенів,
Із джерела води нап’юся,
Задивлюсь, вслухаюсь в птахів
Все дотепер здається раєм,
У травах, квітах ті луги,
Озерце, верби з ясен-гаєм,
У зіллі, хвилях береги.
05.06.2024.
© i2.com.ua - Всі права захищені.
Проект створений для популяризації творів сучасної української літератури.
