В лісі тихому, де тіні грають у хоровод,
Лунає казка, ніжно шепоче лісовий вітродвір.
Дерева тут розмовляють мовою таємничих слів,
І вся природа — велика казка, де живе веселе диво гір.

Рокцвітає літа пелюстка на струнах лісових,
Де лелеки танцюють в небесній висоті,
А соловейко співає в мові ніжної музики,
І весняні квіти шепочуть про веселощі життя.

Під сонцем золотистим, що світить весняним теплом,
Лісова казка розквітає, наче казковий сад.
Ведмеді грають у прихованки серед вишневих гілок,
А квітучі поля танцюють, мов весняний вальс.

У кущах малини сміються ягідки червоні,
А дерева шепочуть таємниці століть віків.
Лісова казка — це пісня, що звучить без крайньо,
Де кожна стежка веде до чарівних джерел.

Так летять дні у світі, де лісова казка триває,
Де природа пише велику поему життя.
І серце чуттєво відгукується на її вічний лад,
В цій чарівній казці, що лісовими стежками веде.

• Твір:

  На картинці світу, де кольори грають,
  Краса природи, як казка, розцвітає.
  Ліси, як килими весняні , великі ,
  І квіти розквітають, мов весняні сни.

  Гори велично стоять, як сторожі небес,
  Спостерігаючи за світом внизу, в безмежність.
  Ріки течуть, як вірші лагідні і весняні,
  Несучи мелодію природи у своїх водах.

  Небеса, наче полотно блакитне, безкрайнє,
  Де сонце зігріває, мов мати ласкава.
  І в кожній зірці та блакитному просторі,
  Краса світу вражає, даруючи емоції.

  Кожна тварина — перлина у природному вінку,
  Звуки лісу — мелодія, що тішить вуха.
  Земля весь світ в обіймах своїх тримає,
  Краса природи — великий подарунок для нас.

• Твір:

  У селі, де димить трудовий вогонь,
  Де вітер шепоче стежкою полотна.
  Життя пливе, мов весняний потік,
  В селі, де серце в кожному домі.

  Ранок прокидає село весняним світлом,
  Свіжість роси ллється на зелені поля.
  Бджоли в саду працюють над квітучими лугами,
  В селі прокидається новий день.

  Світяться дахи під сонячним промінням,
  В теплій обійми село прокидається в танці.
  Працьовиті руки творять дива на землі,
  В селі життя пливе, немов ріка весняна.

  Очі старця оглядаються в поле золоте,
  Спогади ллють, мов вітри на відкритому морі.
  Молодь росте, ніби тендітна калина,
  В селі, де душа має свій власний вірш.

  Співає соловей на верхів'ї старовинної церкви,
  Кожна нота – як дзвінок в серці землі.
  В селі, де кожна оселя – свята сторінка,
  Життя пливе, немов ріка весняна.

  Спільна паства пасеться на зеленому лугу,
  Діти сміються, граючи в старому дворі.
  Село, як весняна казка, розцвітає,
  Життя тече, наче мудра пісня.

  І коли заходить сонце за хмарами,
  Село вкривається нічною тишею.
  Але в домах запалюється світло,
  В селі завжди живе своє власне світло.

  Так продовжується весняний вальс,
  Село, мов поетичний ритм, б'ється в грудях.
  І в кожному серці лунає таємничий гомін,
  Село — це життя, неповторна мелодія.

• Твір:

  В полі золота хвиля летить,
  Шепочуть вітри, серпанок, лунають пісні.
  Життя в кущах інтригу плете,
  Врожай дарує свої секрети.

  На чорноземі геть світ оживає,
  Зерна як дітлахи сміються в рості.
  Жайворонки в небо весняно летять,
  Сонце в косах світить у вечорі.

  Ріки зрідка гомонять сумісно,
  У ланці зливаються їх води.
  Поля, наче килими розквітають,
  До сонця простягаються долі.

  Врожай, ти скарб, подарований землі,
  Дарує життя, повне багатство.
  Спільно з природою, в танці творчості,
  Веселою радістю вітаємо врожай!

• Твір:

  В войну осколком мирной жизни
  Ворвалась тишина.
  Не слышно выстрелов и взрывов,
  Природа ожила.

  Воздух морозом натянулся,
  Царапает дыхание.
  Мир захватил живое всё
  Своим очарованием.

  Птицы деревья облепили
  И меж собою голосят.
  Они хозяева мгновенья,
  Пока тут не стреляет ад.

  В мыслях теряешься природы,
  Съедает прелесть тишины.
  Легкость, пьянящая свободой,
  Уносит ужасы войны…

  08-01-2023

• Твір:

  РОЗПЛАСТАЛА ОСІНЬ КРИ́ЛА

  Розпластала осінь кри́ла
  Золотиста, лю́ба мила,
  І усе взяла́ в обі́йми,
  Жовте листя в танець зді́йме.

  Вітер їй допомагає –
  Хмари в небі підганяє,
  Підмітає всі дороги,
  Листя сипле на пороги.

  Осінь пензликом чаклує,
  Золоти́ть все і малює,
  Тче красиві килимочки,
  Заглядає у садочки.

  А як вже туди загляне –
  Й тут палітрочку дістане,
  Аби листя фарбувати
  Й садовину позбирати.

  Ще прекрасна витівниця
  У люстерку чепуриться,
  І сама в шикарних шатах
  Скрізь крокує, як в палатах.

  Має чари ця красуня,
  По собі лиша відлуння,
  Пофарбує, почаклує,
  Та й тоді вже помандрує.

  29.09.2023 р.

  ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
  ID: 995593

• Твір:

  Пчела присела на цветок…
  Волна на берег набегала…
  За уткой в пруд ушли утята…
  Рычать собака перестала…

  Туча запрыгнула на тучу,
  Пытаясь дождь соорудить…
  Природа тянется к покою…
  Калитка во дворе скрипит…

  Кому-то ухо щекотали,
  Нашептывая чушь смешную…
  Где-то навстречу побежали…
  Ветром обдало грудь нагую…

  Извечная игра пошла
  Меж обмануть и обмануться…
  Любовь бывает на войне…
  Но могут только не вернуться…

  16-06-2022