Під сонцем, полем, аж до краю,
Горби, долини де, ярок,
Біжить дорога біля гаю
І упирається в лісок.

Той притулився до озерця
І до струмка, що воду ніс,
В дорогу іншу обіперся,
З боків ліщиною обріс.

Побіля нього в снах витаю,
В холодне озеро дивлюсь,
Ходжу під сонцем, в тінь пірнаю
І заблукати не боюсь.

01.01.2025.
Ганна Зубко

Під сонцем, ланом, аж до краю,
Горби, долини де, ярок,
Біжить дорога біля гаю
І упирається в лісок.

Той притулився до озерця
І до струмка, що воду ніс,
В дорогу іншу обіперся,
З боків ліщиною обріс.

Побіля нього в снах витаю,
В холодне озеро дивлюсь,
Ходжу під сонцем, в тінь пірнаю
І заблукати не боюсь.

01.01.2025.
Ганна Зубко

Зайшов ранок,
туманом обвився,
Збризнув росами
трави, шибки,
Підійшов до вікна,
притулився,
Зі стола почитав
сторінки.

Сірі очі крізь скло
заглядали
Доки промінь із неба
не впав,
Непомітно всі роси
зникали, —
Поцілунками вітер
стирав.

26.10.2024.
Ганна Зубко