Я хотів лиш покохати, щоби знову не страждати..
І вот повірився я їй, відкрився, як завжди..
Упс.. - І знову боляче мені!
І серце колить, і мозок дає збій, кохана ну не смій!

Ну не смій, ти об мене витирати ноги!
Я зірку з неба лиш хотів, а не ці дороги!
Які ведуть мене до нової депресії..
Я з нової не встиг ще вийти, давайте без інверсії..

Не знаю чому так, але я начебто мудак..
Я доброту віддати хтів, а вийшло так.. - Що знов здурів..
Я вперші дні, сказав кохаю - в відповідь отримав - : Я не обіцяю!
Я не обіцяю, що любити буду! Але доброту людині, віддати змушу!

Я не дам тобі кохання, яке би ти хотів..
Тому що, старого, я ще забути не зумів.
Я пам'ятаю ще його, тому лише ти в нас дружок..
Ти будеш в цей момент, лиш другом біля мене.. А коли виникнуть дилеми - Наберу, і вирішим проблеми?)

Любити та кохати різниця є велика..
Но запитай у Возі, чи кохав він ту малиху..?
А Возя лиш добра їй хтів.. Та зробити все..., що так хотів..
Але для неї він лиш друг, та просто дух.. який у вчора.. в полі стух..

У Возі серце розкололось навпіл, коли холодність в ній побачив.
Але нічого я це витримаю, іноді поплачу, але сльози витеру!
Всі краплі з моїх сліз, я витеру рукою..
Але як же боляче було, зимою та весною..

Вийшовши одного разу на балкон, запаливши цю цигару
Думки так перебіглися, але мене воно не взяло.
Я думав.. а що якщо я візьму, та зроблю це сьогодні..
Возя..? А чиї вірші будуть в майбутньому читати в школі?

На майбутнє безліч тем, та я не зупинюся!
Так робіть мені уж боляче, але я не розіб'юся!
Але двухсотню вижжати по трасі..
В голові ще досі.. у якогось Васі..
А може і у мене... Ладно я мовчу - про свої проблеми!