Проліска лісова,
радію,
що ти жива!
Пощезли
привиддя зими.
Ізнову
зустрілися ми.
Очей
незрадлива блакить
до мене
з-під снігу
кричить :
"Байдужості лід
розтопи!
Весну
не змарнуй!
Полюби!.. "
Та вкотре іду
через ліс
В долину
де спить
нарцис.