Зарожевіла цвітом конюшина,
Ромашки забіліли у лугах...
Веде-біжить протоптана
стежина...
Стрічає вітер, верби в берегах...

Небо в ріці...
немов картина маслом...
В обіймах хвиль
і зілля, й осока...
Ніщо не стерлось
в пам'яті, не згасло
З тих берегів, де Снивода-ріка.

По них зростає туга,
серце плаче,
Там і дитинство,
й молодість моя,
У довгу косу
все сплелось, неначе,
І береги, і річка, і поля.

19.02.2024.