Все питаю себе,
чим так осінь манить,
З нетерпінням яку виглядаю?
І дощем, і туманом,
і як листя летить,
Кольорів її ніжність сприймаю.

Ще мені до душі
прохолода, мов тінь,
І що можемо сумом ділитись,
І той вітер прудкий,
немов баский кінь,
Любуватися, впоміж журитись.

Ще чарує мене
калиновий вінок,
Й позолота яскрава у клена,
Мов люстерко, прозорий,
прохолодний струмок
І ні жовта трава, ні зелена.

Осінь вабить мене,
у свій простір манить,
В ніжне сонце,
у вітер ласкавий,
У туманах, дощах
вона йде, шелестить,
Кожний день
загадково-цікавий.

14.09.2024.