Кожний ранок починається з надії...
Бо надія, попри все, жива.
Навіть коли в серце підкрадається невіра,
Навіть коли сльози болю на очах.

Коли туга душу огортає,
А у кожнім слові чується тривога -
Не втрачаймо промінців надії,
Бо усе в руках не наших, в руках Бога.

Просимо надсили і здоров'я для солдатів.
Просимо опіки для своїх сімей.
Віримо, що єдність України
Збереже державу для дітей.

Тішимося сонечку ясному,
Листю, що тихенько падає з дерев.
Тішимося погляду і слову,
Першим крокам, першим успіхам дітей.

Та й радіти є чому, то точно,
Тільки треба вміти помічати.
Ще б навчитись нам, коли тривожно,
Вірити, любити пробачати...