Її любив він, її коси,
В ті кольори пірнав,
Де б не ходила вона боса —
Услід птахом літав.

Кружляв той вітер,
не втомлявся,
Все осінь пригортав,
Рудим волоссям милувався,
У косу заплітав.

Вона ж пішла, у ніч, росою,
І зник там слід, пропав,
А він шукав, зітхав порою,
В тумани заглядав.

19.05.2025.
Ганна Зубко

Її любив він, руді коси
На плечах розвівав,
Де б не ходила вона боса —
Услід птахом літав.

Кружляв той вітер, задивлявся
В ту осінь, обіймав,
Рудим волоссям милувався,
У косу заплітав.

Вона ж пішла, в туман, росою,
І зник там слід, пропав,
А він за нею, за рудою,
Кружляючи, зітхав.

19.05.2025.
Ганна Зубко

Уже липа безлиста — пора,
А береза у листі ще й досі,
Уже вкотре від мене пішла,
Наодинці залишила осінь.

У дощі всі дороги, стежки,
І стривожений вітер, шукає
Всюди осінь, не може знайти,
В опустілі сади заглядає.

Ще береза злегка шелестить,
Нахилившись, одна при дорозі,
Спада листя, останнє летить,
Повертає думки мої в осінь.

16.11.2024.
Ганна Зубко

З мого саду вже осінь пішла,
А на згадку лиш слід залишила,
Залетіла із вітром журба
І посіяла сум, розгубила.

Заглядає в краплинах тепло,
Всякий день його ніжність вбирає,
Уже снігом мій сад замело,
Стогне вітер у ньому, зітхає.

15.11.2024.
Ганна Зубко