Так тихо ранком у кімнаті
і спить твоя ще дітвора.
В віконце заглядає сонце.
Добрий ранок, наш світанок.
Зроблю я кави і млинців,
зустріну новий день, хай
буде він щасливим.
Прокинеться вже скоро дітвора
і настане буденна суєта.
То до школи я не хочу ,
то в садочок не піду.
То млинці буду з варенні,
але ні з сметаною мабудь.
Ма, а де мій зошит?
Ма, а де шкарпетки тут лежать?!
Так кожного ранку буденне життя,
в квартирі лунають щасливі голоса.

Я посміхався, коли хотілось плакати
Я жив життя, не під гранатами
У мене в світі – все гаразд!
Однак ударили лиш раз!

Вона зробила біль в хребет!
Але боляче лиш трішки стало..
Коли прокинувшись я ранком
Мою цю біль – немов рукою зняло.

Мене вже майже не боліло!
Зі мною було все гаразд!
Але згадав, згадав, її
І знову боляче ще раз!

Та й почало боляче боліти
Скажу одне.. прошу тебе
Якщо помру, не полінись..
Та положи ті квіти!

Осінь приходить, мов диво велике,
Вона змальовує світ у золотім відтінку.
Листя жовте й червоне танцює вітер,
І дерева в сонячному світлі виглядають квітками.

Холодні ранки, прозорі й тихі,
Дозволяють серцям пробуджуватись в спокої.
У повітрі пахощі землі та вогню,
Що гріє душу, наче відчуття кохання.

Осінь — це час спогадів і мрій,
Коли серцям хочеться линути в світ ніжний.
Усе живе й тліє, неначе в огні жаги,
І душа моя в тиху осінню ніч занурюється в мрії.

Линуть ріки в часі осіннім спокоєм,
І відбивають в своїх водах барви осені.
Осінь — це пора, коли земля спокійно спить,
І в душі кожної людини світлі спогади оживають.

Нехай осінь приходить, мов казка кожного разу,
Із своєю теплотою та мудрістю особливою.
Осінь — це час, коли душа наша знаходить внутрішній спокій,
І ми, танцюючи під дощем осіннім, відчуваємо велику вдячність за життя.

• Твір:

  На сході сині світанкові далі,
  В садах птахи співають все гучніш,
  Одягає ранок черешневі коралі,
  Ходить червень по росі босоніж.
  Не перестануть душу спогади гріти.
  Мені б на мить в наш старий садок,
  Де червоні крапельки літа
  Вниз голівками звисають з гілок.
  Не раз згадую своє дитинство... і літо
  Усміхнений батько... і матір таку молоду...
  Чому найсмачніші черешні у світі
  З дерев у батьківськім саду?
  Причини насправді не знаю,
  Сама посадила сад великий, стрункий.
  Міняю сорти, саджу, поливають,
  Куштую... А смак зовсім не такий...

• Твір:

  Ось і листопад тихенько опустився
  Жовтим листом, шелестом легким.
  Ніби й не спішив, але й не забарився -
  Вчасно так прийшов він ранком чарівним.

  Чарівним і сонячним, ранком соковитим,
  Листопад зустрів нас лагідним теплом.
  Як же промайнула осінь непомітно
  Кольоровим й трішки із дощами сном.

  Як роса на сонці - швидко час втікає,
  Літо загубилось, осені лиш мить...
  Ніби ще недавно квітло все, буяло...
  Ніби ще недавно яблуні цвіли...

  Все, що не забудемо, бережімо в пам'яті,
  В чарівній скарбничці - їй нема ціни.
  Все, що любе серцю, всі, хто в цьому серці...
  Бо ж уже не буде як було колись...

  Але ж день на зміну ночі все ж приходить,
  Так прийшов на зміну жовтню листопад.
  Так і ми надіємось, що весна квітуча
  Вже прийде із миром в наш вишневий сад...

  Ну я зараз в гості листопад приймаймо,
  Бо ж останній місяць осінньої краси.
  Лагідність і ніжність осені вдихаймо,
  Бо вже скоро тішитись будемо зимі.