Міста моєї України... Розтрощені...
Щодня про біль їх віршами кричу.
Прощала всіх я у Неділю Прощену...
Тепер же, здається, не усіх прощу...
Пронизує серце сирена, як ніж
І укритті я години рахую.
Скажіть, а у звірства існує рубіж?
Рашистам тільки смерть пасує.
Моя країна кров'ю солдат зрошена,
Хтось молиться - плаче, я ж до Бога кричу:
"Прости Боже, що в неділю цю Прощену
Я ніколи-ніколи уже не прощу..."