Це найкраще що я бачу І найгірше в що я вірю За межею – вогнестійкість Не спали свою надію
Поширені періоди, де граємо у класики Розвинулась релігія, сховались всі у пасики Солодкі ці фантазії, у сотах береже Якщо, раптово, мед і запече Страх нешвидко, болісно втече
Клянись своїм соратникам Клянись, що їх забув Цифри, крейду, течію У яку ти і пірнув Поширелося прагнення, та ти це не почув
Розвинулась комедія, шанує в пам’ять сміх Відкиньмо псевдоніми всі, устанем сред нових! Налиємо солодкого, покажемо ліси Поважали геть брехливу казку Бо на ній ми лиш росли
Вже не знаю що я бачу Не боюся те, в що вірю За межею – небезпечно Там горить твоя надія
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
(Засноване на реальних подіях. У церкві на Закарпатті священник молив за примирення двох великих народів України і росії)
Що в Україні відбувається, Вже навіть в церкві спиричаються, За що молитися можливо, Має яка бути молитва.
Й українців, й росіян Священник великими назвав. Для них примирення просив, Щоб не було між ними вбивств.
Вона кричала: «Як так можна? Вони катують нас безбожно! Як можна з ними примиритись?! Як можна за все це молитись?!
Я повернулася із фронту. Немає там на фронті Б-гу!.. Вони нищать церкви і віру, Нищать людей і Україну.
Вас росіяни не бомбили, Тому за них ви тут молили! Вони не віруючі люди, Таких молитв не має бути!
Як можна зараз так казати? Війна іде з російським катом. Напевно з вашої родини Ніхто на цій війні не згинув.»
«Шістнадцять місяців мій брат Воює у десантних військах!» «Чому ж так молитись ви тОді?!» «Брати ми й сестри у госпОді!
Вважаєте моя молитва Має вблагати в Б-га вбивства?! Я вашу думку поважаю, Але й моїй не заважайте.»
Священник вже не міг триматись, Почав він голосно кричати: «Цього не буде у молитві, Щоб закликав когось я вбити!!!»
«В росії, там немає Б-га. Будь-ласка не кажіть такого, Наче брати нам росіяни, Лише про це зараз благаю…»
Вони обидва вірять в Б-га. Обидва мира в нього молять. Церква у них на двох одна. Навіть одна на двох війна.
Він посилався на писання. Вона на жертви й катування. Порозуміння не знайшли Чи то у вірі, чи в війні.
Чи то ділило їх питання: Хто є насправді росіяни? Та зверху дивлячись на все, Здається й Б-г не знає це…
07-08-2023
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Релігійна тематикамосковське православ’я – загроза українській державності
московське православ’я – загроза українській державності
Війна... Києво-Печерська Лавра - духовна святиня. московське православ'я - загроза українській державності. Гібридні технології... Релігія... Протистояння... російські попи в Україні вдаряють по свідомості.
Українських вірян вони затягнули в свої тенета. Змогли зламати їх і озлобити проти свого народу. Агресивне налаштування, денацифікація - ворожа мета. Попи живуть тут у розкоші, мають велику вигоду.
Йде неприхована, відкрита релігійна конфронтація. московський патріархат виступає проти України. Зневажати нас вчить кремлівсько-кирилівська інструкція. Поза законом - моральні поняття, людські терміни.
Завершився час оренди приміщень святої Лаври Та московських попів звідти виселити не можна. Озброївшись підтримкою віруючих, шукають шпари, Як залишитись... Їхня віра - несправжня, безбожна.
Звільнення українських церков від вражих попів - Найголовніше завдання тилу під час кривавої війни. Розгул одурманених та агресивних фанатиків Тепер змушені спинити відповідні органи та чини.
Пора вже офіційно визначити негромадян України - Тих, хто живе на українських теренах, а славить росію. Хай їдуть на здичавілі, спустошені землі московщини. Не можна терпіти злобу до своєї держави й агресію.
Гинуть мирні цивільні люди й патріоти-захисники, А московська церква ставить українців на коліна. російські попи поводяться з вірянами, як власники. Хіба здатна собі дозволити таке нормальна людина!?
Дев'ятнадцяте січня... Йде ритуал освячення води. У світі та в Україні – день Водохреща Господнього. Правиться в церквах, святиться водиця з водойми. Існує свій Водохресний сюжет гуляння народного.
Останнім часом біля водойм проходять "вертепи" Й купання у святій воді. Віра людська – суперечна. Справжнє збочення нас веде в російські "скрепи". Така ситуація на освячених водоймах – недоречна.
Все це виглядає низько, не культурно, не релігійно. Віряни напів оголеними пірнають в освячену воду. Цей натовп виглядає якось дикувато й безнадійно. Чомусь – зовсім не соромно українському народу.
Краще б усі віряни більше уваги приділяли Літургії, Частіше ходили до церкви та щиро молилися Богу. Дехто з тих, хто пірнає, не має тієї набожної енергії, Оскверняє святиню. Люди роблять з цього розвагу.
За всіма православними та українськими звичаями Саме в ці три дні – заборонено пірнати у святу воду. Її освятив сам Бог... Не можна ж допускати скверни. Ми з вами – з України, зі славного релігійного роду.
Випивати та гуляти на, тільки що освяченому, місці, Стрибати в обрядову ополонку з оголеними тілами Нам – не варто... Ми ж виросли в набожній колисці. Шановні: "Та що ж таке зараз відбувається з нами?!"
В українців є прислів'я: "Риба завжди гниє з голови". Шкода, що нашою елітою чин купання підтримано. Україна в церковній площині вже зіп'ялася на ноги. Давайте, все те проросійське, "скрепне" відкинемо.
Найбільше українське свято - День Незалежності України. З часу її проголошення минуло понад тридцять років, Але й досі в нас діють московські релігійні общини. Вони зомбують вірян, провокують до ганебних кроків.
Що роблять українці в тих російських церквах, Коли поруч височіють благодатні українські святині? Революції... Війна... Що діється в їхніх головах? Чому вони опинились в отруйній релігійній павутині?
Як вціліли більше десятка тисяч ворожих парафій, Що в воєнний час несуть небезпеку Україні? Хто подбав про недоторканність чужих церковних мафій? Хто допомагає їм тут існувати ще й нині?
москва багатьох людей затягнула в свої тенета. Когось брала батогом, а когось і пряником. Коли росія вбиває українців, руйнує чи летить на нас ракета, Попи це оплачують грішми вірян - їх релігійним внеском.
Ми тоді вибороли собі волю і незалежність, Але й досі стверджуємо, відвойовуємо їх у вогні, Бо не всі наші люди збороли в собі російську залежність. Саме через це гинули й гинуть наші воїни в борні.
Що роблять окупанти - російські попи в Україні? Більше десяти тисяч їхніх парафій - тут. Це - злодії, вороги в рясах, агентурні збоченці від росії тоді й нині. Настала пора їх позбутись. Ворожа в них - суть!
Церковна російська православна структура Оповила Україну, неначе спрут. В захоплених лаврах, церквах й близько нема Бога, низька культура. Це - кубло ворогів, вража література, зброя, багато моральних отрут...
Спам'ятайтеся, українці! Забудьте в ті російські церкви дорогу. Подумайте про свою Батьківщину, дітей та онуків. Пора нам всім разом йти рідній армії на підмогу І назавше вигнати з України ворожих церковних фарисеїв.
