Не маю хисту до роботи,
Не буду терапевтом працювать.
Лежить дорога тільки у мистецтво,
Та не достатньо,щоб грошей багато мать.

Не буду вірші я складати,чи малювати "бо зна що"
Не буду й книги я писати,бо щось не то, так,щось не то..

Так все життя як одне свято ,
Помітити не встигнеш й вже пройде ,
А хисту до роботи все так само.
Усе таке ж, усе таке ж..

Як біля гробу ти ногою будеш,
То щось робити вже не буде сил.
Тому на все свій час й роби що хочеш,
Роби вже так, дорога як лежить.

Живем і мрієм,
Мрієм й вмираєм..
І кожен раз одне і теж.
Спочатку школа,універ,
Робота потім й пенсія.
Життя пройшло ,
" І що тепер? "
Тепер чекаєм смерті.

Добре Мурчик заховався
В теплих ковдрах. Мурчику щастить.
Йому добре - хто би сумнівався!
Ще би молочка тепленького під ніс.

Трохи заздримо, що Мурчик просто кіт,
Й нас не може замінити на роботі.
Коли він у ковдрах мирно спить,
Ми, соньки, чекаємо суботу.

От було би добре, коли дощ,
Вітер, злива - помінятися місцями:
Мурчик на роботу щоб ішов,
Ну а ми б накрились подушками

І тихенько, щоб ніхто й не чув,
Мирно так собі дрімали, поки знову
Сонечко не вийшло б і тоді
Ми, як сонечко, теж вийшли б на роботу.