Хтось , сидить у сільській хаті дивовижній,
Що , за рідна людина , як перлина, вдягнена у вишиванці.
Немов, вона мудра і красива,
І навіки вона для нас , як людина дорога.

Не хмара небесна, а людина, рідним серцем зігріта,
Бабуся, що світить нам своїм теплом і добром.
Крізь віки вона плете нам нитки родинного сплетіння,
Бабуся — скарб, що зберігає в серці кожна людина.

Її слова — неначе мудре вчення,
Що світить дорогоцінними нитками життя.
Вона знає таємниці старовинного часу,
І дарує нам їх, наче келихом з джерельною водою.

Виглядає вона, мов зірка в безмежному космосі,
Сповідниця мудрості і тепла, безмежної любові.
Бабуся — незрівнянна в своїй прекрасності,
Насолода для душі, щедра красуня в нашому житті.

Нехай триває вічно її світанкова зоря,
Нехай її усмішка розсіє туман життєвих тривог.
Бабуся, ти — наша опора і наша надія,
Ти — вічне джерело любові, що ніколи не висохне.

Якщо зайшов і прочитав вірша,
то коментар свій там зостав.
Адже авторам приємно.
У тих віршах їхня душа
то плаче то радісно співає.
А твій коментар у смуток
підбадьорить його,
а в радісну мить заспіває.
Адже ми одна велика родина,
що зветься УКРАЇНА!

У світі нашому, як в стародавній казці,
Ми всі, як брати, частинки великої родини.
Тут серця наші, ніби зірки на небі,
Та наші долі, мов ріки, зіткані в мережі.

Спільно ми йдемо крізь туман і вітри,
Під сонцем світлим, і в години холоду.
Бо ми не самі, ми єдині у зусів,
У кожному з нас живе одна велика душа.

І хай ідеально не вийде все в нас завжди,
Бо кожен з нас – це історія й відмінність.
Та разом, як родина, ми міцніші, ніж стіна,
У єдності й мирі, щасливіше життя наше.

Нехай любов і добро завжди нас спіткає,
Віддаймо серце і допомогу в руки відкриті.
Бо одна велика родина – це не просто слова,
А моральні цінності, що підтримують нас завжди.

Нехай зірки на небі світять у темряві,
Давайте жити в мирі, щасливі й спокійні вдаваймося в плавання.
Рука об руку, у долі спільній ми йдемо,
Сім’я – це опора, у турботах ми не загубимося.

Любов і відданість, що серцем вона вплетена,
В душі мов свічка, вночі яскраво запалена.
Батьки й діти, як крила пташині, сплетені,
У їхній любові сила, що ніколи не згасне.

В родинному колі ми знаходимо тепло й затишок,
У злетах і падіннях, ми завжди поруч в цьому кошику.
Сімейні зв’язки – найвища цінність у житті,
Вони дарують нам силу й віру в майбутнє світле.

Серце, що відкрите до рідних, знаходить спокій,
У невдачах і радостях, ми завжди поруч, як морська хвиля.
Давайте будемо разом, дарувати один одному щастя,
У родинному колі знаходимо справжнє життя блага.

• Твір:

  Яке щастя у слові"родина",
  Поки живе коріння-не сохнуть гілки
  І я живу-просто дитина,
  Поки живуть на світі батьки.
  І яких би домів пороги
  В житті не переступала
  Про стару хату край дороги
  Я завше пам'ятала.
  Додому не заростей дорога,
  Свої щастя, радість і біду
  Я, рідненькі , принесу до порогу
  І вам до ніг покладу.
  Мій біль ви собі заберете,
  Біду розвелете руками,
  Я щаслива, поки зі мною будете,
  Ви не одні, поки я з вами.
  Яке щастя у слові"родина",
  Поки живе коріння-не сохнуть гілки
  І я живу-просто дитина
  Поки живуть на світі батьки.

• Твір:

  Моїм рідним

  Дякую рідні, що ви в мене є!
  Про що ж залишається мріяти ще.

  Дякую любі, що я не одна!
  Сім'я щаслива, щаслива і я!

  Завжди будьте разом, любов бережіть,
  Образи і сварки подалі женіть!

  Моя сім'я - це найцінніший скарб!
  Вона складається з різнокольорових фарб.

  Щиро посміхаються наші діточки,
  Розцвіли на клумбі гарні квіточки.

  Я так пишаюся вами, мої рідні!
  Нехай збуваються всі ваші мрії!

  02.05.2023 С.М. Онисенко