Темрява повільно вкрила мої кроки,
Відлуння моїх слів розбиває тишу.
Ти залишив слід на моїх руках,
І я не знаю, де твій подих, де пітьма..

Сльози потроху стали безбарвними,
Їх поглинає ця ніч, що не має кінця.
І я йду туди, де не видно світла,
Туди, де не чути вже твого імені.

Мої очі звикли до темряви,
І серце більше не здатне до болю.
Ти відійшов, і я залишилась одна,
Зі своєю тінню, з порожньою долею.

Вогонь, що горів між нами, згас,
Залишивши тільки холод в груди.
Я не знаю, як забути цей час,
Як викинути тебе з моєї суті.

Всі мої сни стали сірими і туманними,
Ти більше не живеш у моїх думках.
Мої слова, що колись були спільними,
Тепер — лише відголоски наших розлук.

Шлях мій веде крізь безліч темних ночей,
І я не знаю, куди він приведе.
Залишилась лише порожнеча, що палає,
І спогади, що мене рвуть на частини.

І в тій тиші, де не чути твоїх кроків,
Я відчуваю, як зникає мій світ.
Ми були разом, а тепер — тільки тіні,
І я йду до того, чого вже нема.

Твій образ залишився в моїх руках,
Я вже не вірю в те, що ми мали.
І як би я не намагалася, не змогла
Я знайти того, кого так любила.

Ти залишив мені тільки порожнечу,
Цей темний світ, що тисне на мене.
І я йду, і кроки ці — безсиллі,
Моє серце давно втратило надію.

Тепер, коли темрява вкрила все навколо,
Я просто блукаю, заблукавши в собі.
Ти був моїм сном, але тепер — мовчання,
І я залишилась одна, сама з собою, у тіні.