Від сонця поцілунки
день прийняв,
У зелені, у квітах плине раєм,
Свої обійми вітер дарував,
Іде в них день,
всміхається, зітхає.

Повільно йде,
ступає день за днем,
І шум його, і тиша огортає,
Здається білим
й вороним конем,
Копитів стук то є, а то немає.

Впліта у гриву сонце промінці,
А вітер розплітає її, чеше…
Конем крилатим
знов день відлетів,
Свою історію у спогади запише.

30.04.2024.

Дрімає тиша,
береги, як сплять,
Пташиний щебіт
в небо не злітає,
Мої безкрилі
спогади летять,
І їх душа
обіймами стрічає.

То заплітаються
у косу, у вінок,
То розплітає вітер,
ніжно чеше,
Все до доріг ведуть
і до стежок,
Дрімаючи, спостерігає тиша.

17.04.2024.