Думки сідлаю, нехай їдуть,
Далеко, в молодість мою,
Приємні спогади там знайдуть
І про село, і про рідню.

Вже осідлала й сама з ними
У рідну лину далечінь,
Через ліси, через долини,
Понад річкову голубінь.

У сонця теплому промінні,
Чи в сяйві місяця й зірок,
Стану на землю, на коліна,
Обійму затишний куток.

Свої думки я розпрягаю
В селі, де річка, де мій дім,
Усе з любов’ю споглядаю,
Й жалкую, що живу не в нім.

Річка сумна, шепочуть хвилі,
Ніби щось хочуть донести,
Рідні місця такі ж всі милі,
Від них не хочеться іти.

Знову думки я осідлаю,
Ніби тих коней вороних,
Додому, в місто повертаю,
До стін своїх, таких чужих.

28.01.2023.