Схід спалахнув…
сльоза вступила…
Крильми махнув лелека, вслід
Із вітром ніжність полетіла
До верб зелених, в тихий брід.

Здригнулась річка,
морщить лоба,
Рябіє в чайках гомінких,
Плететься в берег, йде худоба
До водопою, трав густих.

Веде дорога, дві стежини
Тягнуть нагору кривизну,
Попід колючої ожини,
Кущів зарослого бузку.

Стрічає там, на кручі, спокій,
В підніжжя — лагідність ріки,
Не зрушить постать,
погляд доки
Не облетить усі кутки.

Полюбить дужче ясенину,
І брід з озерцем, і кущі,
Знов обцілує всю калину,
Чарівну в сонці і в дощі.

Зависнуть хмари
в синіх хвилях,
Шедевр покажуть —
свій портрет,
Бур’ян сколишеться на схилах,
Понад водою — очерет.

03.04.2024.