Моє земне життя –
Стежина в один бік.
І все його тепло
У пам’яті повік.
І вечори й світанки,
Улюблений дарунок,
Обійми ніжні мами
І юності цілунок,
Весни п’янкої коси
І рум’янці духмяні,
Такі бадьорі роси
І вогники жаданні.
І круговерть весільний
В таночку аж до ранку.
Сімейний шлях у парі
З світанку – аж до ганку.
І щебетання діток
Дзвіночками у серці.
Садочок, школа, зрілість –
Життя немов озерце.
Так струменить по долі
Невидимо в за осінь.
Вже відцвіли тополі
І посивіли коси.
Вже мудрості морщинки
Усе чоло покрили.
Усмішки дочки й сина
Давали жити силу.
Усю свою науку
Стараюсь передати…
І дочекатись внуків ….
Своє тепло віддати…
І за усе прожите
Подякувати долі
Й життя своє згадати
Немов волошки в полі.
З любов’ю подивитись
На весь земний свій слід.
І Богу помолитись
За свій щасливий рід.