Прийшла. Добилась.
Слава Богу!
Берег омріяний, ріка,
Огляну зблизька всю дорогу,
Піднімусь вгору по стежках.

Загляну звідти в сині хвилі,
Очима зелень обведу,
Всміхнусь озерцю і калині,
У гаю тінь густу пірну.

Там на пеньку старім вмощуся,
Зіпрусь в могутніх ясенів,
Із джерела води нап’юся,
Задивлюсь, вслухаюсь в птахів

Все дотепер здається раєм,
У травах, квітах ті луги,
Озерце, верби з ясен-гаєм,
У зіллі, хвилях береги.

05.06.2024.

Дай мені ріка,
твоєї цілющої води напиться.
Дай сили , щоб спрагу до життя відродить.
До болю я в спогади поринаю
і сердце моє лють полонить.
Наповни коханням ти сердце моє.
Відроди мене із попелу минуло.
Поверни до життя майбутнього.
Дай мені ріка , твоєї цілющої води напиться
і прийняти все так як є…

• Твір:

  У місячну ніч, коли зорі танцюють,
  Тече річенька малесенька в долину,
  Де вишні цвітуть та солов'ї співають,
  І краплі роси виграють у калині .

  Пливе вона серед гаїв зелених,
  Мов діва молода в білому одязі,
  Зваблива, чарівна, в ніжній нічній тіні,
  Вона тече, наче ріка в пошуках моря.

  Звучить ліс дзвінкою свіжістю,
  І вітерець шепоче таємні слова,
  Річенька пливе, мов у небесній чистоті,
  Лине, мов музика, дивовижна розмова.

  І чарівність ця, немов казка давня,
  Розквітне в серці кожного мандрівника,
  Бо річенька малесенька веде за собою
  У світ прекрасний, у країну мрій і дива.

• Твір:

  Притуманений день
  після ночі,
  Заховався десь вітер,
  чи спить,
  Мої ноги іти неохочі,
  А мені до природи кортить.

  У найближче ---
  це берег з рікою,
  Верболозу кущі, осоки,
  У мовчанні
  із ними постою,
  Зазирну в голубінь висоти.

  Те мовчання
  про спокій подбає,
  Погойдаються
  хвилі в очах,
  Не сумує воно,
  не зітхає,
  І не має потреби
  в словах.

  09.12.2023.

• Твір:

  Була у лузі,
  з вітром говорила,
  Повз шепіт верб,
  осоки пролітав,
  Погляд ріка
  до хвиль своїх манила,
  Шматочок неба
  в хмарах заглядав.

  Стежка вела,
  порхала в гіллі пташка,
  Трава не м'ялась --
  слід оберігав,
  Читалася очима
  ніби казка,
  Всім любуватись
  погляд не встигав.

  Підносив вітер
  річки прохолоду,
  Вгостилась свіжістю,
  залишила свій слід,
  Як кошеня
  погладила ту воду,
  І до своїх вернулася воріт.

  31.12.2023.

• Твір:

  Чуєш Спиш? Ну спи собі,
  А поки спиш чаша твоя до дна вже їде,
  Розлив вино в ній, а що залишилося те віддав за дарма,
  Вино чи кров не важливо вже,
  Все вилилося та багрянцем ріки залило
  Прокинься та подивися на чашу свою поки пізно не стало і зовсім пустим ти не залишився,
  Та багрових вод із рік не спробував.

  Невже злякався слів моїх, а ти не бійсь,
  Нехай кров кипить, а вино парує,
  Запам'ятай дорогі назад немає,
  Минуле міф, а майбутнє ще не розкрита легенда,
  Важливий тільки цей момент тож нехай вино кипить а кров парує.

• Твір:

  Ти куди біжиш, гірська ріка?
  Дай намилуватися тобою.
  Буйний вітер сильно вже гойда
  Гілочки смерек, що над водою.

  Вздовж ріки порозросталися мохи.
  Течії земні мелодії співають.
  В папоротях й скелях – береги.
  Схили в пишні шати одягають.

  Закружляли понад річкою птахи -
  Ті, що гнізда в'ють тут на деревах.
  Їм так – добре. Вздовж великої ріки
  Ввись знімаються на дужих крилах.

  Враз затьохкав соловеєчко в долині
  Там, де звивиста частина річки.
  Он листочки затремтіли на калині.
  То в коханні зізнаються вже синички.

  То ж гойдаються грайливо на гілках.
  Витанцьовують чарівний свій танок.
  Раз по раз з дерев злітає птах,
  Щоб разом сплестись в живий вінок.

  Переглянулись в зажурі береги.
  Захмарилось небо... Потемніло...
  Буде дощ... Все стихло навкруги
  Раптом вмить, немов би, й звечоріло.

  А внизу потік в каміння гостре б'є
  Й робить з річечки дрібні потічки.
  Вийде сонце. Темні хмари прожене.
  Зачерпне собі студеної водички.

  Марія Маринченко (Марічка Ясен)

  #МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
  #МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко