На берегах твого Дніпра, великого, Де вода могутня пливе, мов вічний спів, Розцвітає поема, як весняний цвіт, Про той край, що в душу вривається, немов міст.
Дніпро, як поетична мелодія старовинна, Що лине крізь час, несучи тисячі долень. Ти, як вірш, пробуджуєш почуття незнані, Розказуючи легенди, таємниці твоїх вод.
В дзеркалі твого Дніпра відбиваються хвилі, Ніби слова, що пливуть у часі, ніколи не зникають. Могутній потік, мов течія часу великого, Несе за собою історії, таємниці тисячі морських тварин.
Легенди козацькі, як вітер волошковий, Летять над твоїми водами, ніби стаєю човен. Ти — серце України, в душі твоїй відбивається Весь багатий світ, як промінь сонця в безмежжі.
Твої береги — священний храм природи, Де кожна рослина та тварина — як молитва. Дніпро, величезний епос у кожному веслі, Відкриваєш перед нами вічний потік чарівний.
Джерело життя, твої води як кров тече, Протікають у серці нації, омиваючи історію. Співає твоя ріка пісню вічного течії, Дніпро, в поемі твоїй вічність звучить як генії.
Дніпро, ти — митець, малюєш картину казкову, Де тепло любові розквітає в серці природи. Твої води, як мелодія, линуть у небесній далі, Дніпро, ти — поема, співучасник великий і малий.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
