Святвечір готується йти в українські родини,
Він тихо підходить до кожного дому й вікна ...
Сьогодні сумний він - болить йому Україна,
Сьогодні він плаче - в Україні тяжка йде війна...

Як важко Йому приходити до хати, де плачуть
Ті діти, що втратили тата на проклятій війні.
Як гірко, бо в чорній хустині чиясь сидить мати
Й цілує світлину, де син ще сміється живий ...

І серце Його закипає від болю, бо бачить
Як хлопці й дівчата в холодних окопах не сплять...
Тужливо Йому, бо замість Вечері й колядки
Над ними ракети та вражі гармати летять.

Печаль огортає, коли Він іде Україною,
Де спалені села, міста вже згоріли до тла...
Та знає Святвечір, що поки його всі чекають в родинах,
До доти є віра, до доти надія жива.

І Він поспішає туди, де на нього чекають,
А з ним і різдвяна на небі вже вийшла зоря.
Свіча запала, колядки вже люди співають,
І всі прославлять народжене Боже Дитя....

Ісус народився - на радість всім нам та на славу,
Й дарує надію, що світло здолає пітьму.
Що скоро і наша звізда перемоги настане,
І мир повернеться назавжди в країну мою.

Не падаймо духом - радіймо Різдву і колядці,
Пам'ятаймо високу ціну героїв війни....
Згадаймо в молитві, у храмі, тримаймо у серці
Усіх, хто боронить Святвечір для наших родин.