З попелу й крові, крізь бурі і грози,
Встає Україна — мов лев із облоги.
Зломити хотіли, знищити, стерти,
Та в жилах народу вогонь не померти!

Мечі розбивають кайдани століть,
Встають із колін ті, хто впав у пітьмі.
Де ворог ступав, там тепер наша сила,
Земля заговорить, що вільна й щаслива.

Дим вже розвіявся, сутінки згасли,
Сонце над Києвом знову заграло.
Козацька відвага, хоробрість, відданість —
Все це в серцях, у руках, у діяннях.

Відродження наше — не просто слова,
Це кожен удар, це правди ціна.
Бо скільки нас гнули, топтали й палили,
Ми стали ще міцніші, бо серцем єдині.

Україна не впала, вона розцвіла,
І воля її вже ніколи не згасне.
Тепер її слава, мов полум’я ясне,
Світить крізь темряву — вічно, прекрасно!