Дивний сон у дрімоті нічній…
Поманив в невідомі Світи…
Крізь небесне мереживо, синє
Поскакала у юність щасливу…
І на білому чудо-коні,
Вона в мандрах своїх неземних…
Прогулялась у просторі неба,
Поманила та Зірка до себе…
Все незвичне таке і чудне,
Знов душа її квітне, живе…
Розгулялись в планетнім просторі,
Разом з коником, з вітром всі зорі…
Світлом промінь разючий в чоло!
Сонне марево зникло, пройшло…