Я марити тобою більше не буду .
Не бачу сенсу я цьому.
Сказало сердце пошепки мені.
Всі спогади з тобою ,в скриню,
на старість відкладу.
А зараз поки є ще молодою,
на літаку я в мандри полечу.
Зустріну Всесвіту красу.
Я буду насолоджуватись кожною
миттю , що життя мені дало.
Маленькі долоньки,
щасливої доньки.
До себе, до сердця пригорну.
Посмішку милу з собою
в дорогу візьму.
Її оченята – мов зіроньки в ночі,
будуть мій шлях опромінювати.
А я її маленьке життя,
буду оберігати щодня.
Маленькі долоньки,
щасливої доньки.
Для тата – то є сенс життя.
Не жени
А сонце сходитиме і заходитиме, як завжди,
обпікатиме землю й таких, як ми,
і кожен ставитиме на планеті свої вперті сліди,
і всі, як завжди, тремтітимуть від появи зими.
І серце ритм змінюватиме від блиску очей,
і кров цебенітиме в жилах, немов жива,
і ти так само чекатимеш доторку до своїх плечей,
і так само сходитиме навесні трава.
І пісня звучатиме доти, допоки є слух,
і нерви зриватися будуть (зазвичай восени),
і все буде жити, звичайно, допоки є рух…
от тільки тримайся дистанції і, дивись, не жени!
Не вкладайте сенсу у вірші,
Не робіть із них комедію чи драму.
Напишіть про щирість у душі,
Про стан свій,або небо напишіть.
Не читайте віршів про кохання..
Написаних в емоціях своїх,
Заплачете гіркими ви сльозами ,
Через щасливі миті,й кращі дні..
Вірші про день,вечір і ніч складайте
Не про хлопчину й дівчину малу.
Коли не стане їх, спогад болючим стане,
Й залишитесь самі з тими віршами..
Символом мудрості чи уособленням якогось зла
Є легендарні та міфічні сови - природні хижаки.
Колись ця птиця на горісі нашого подвір'я жила.
Познайомитись з нею хотіли дорослі й малюки.
Є понад чотириста видів нічних мисливців - сов.
Лиш снігова полює вдень. Видає крики диких птахів.
Сова ельф одна єдина з усіх вживає рослинну їжу.
Різновидні сови стають мішенню поміж собою.
Пугачі - найбільші з хижих птахів на всій планеті.
Вони полюють на беркутів і молодих кабанів.
Сови бачать вухами. Рибу ловлять кігтями в злеті.
Майже всі переслідують рептилій, комах, птахів...
Приносячи змії в гнізда, захищають свою здобич.
Ті їдять, все, що рухається, собі в насолоду.
Мало хто в дикій природі спостерігає совину велич.
Найчастіше красиві птахи помирають від голоду.
В природі перуанська карликова сова - найменша.
Вона важить менше від колібрі - тридцять грам.
Зі совиних видів птаха євразійський філін - найбільша.
Всі полюють вночі. Карликова вдень розсікає повітрям.
Сова - пташина з великою, пухнастою головою.
Їй бачиться весь світ лише в чорно-білих кольорах.
Самка - важча від самця на чверть за вагою.
Сови клацають зубами, коли настрої - в мінорах.
Це - прекрасні, дивовижні, розумні, загадкові птахи...
Масово поширені майже на всій нашій земній кулі.
Про їх життя, полювання в темряві й сутінках - міфи.
Вони - досить граціозні, несподівані та витривалі.
Асиметричні вуха миттєво розпізнають звуки.
Мають три пари повік - для сну, захисту, моргання.
Три четверті оберту голови. Вуха - зі складок шкіри.
Нерухомі очі. Дуже рухлива шия. Плоске обличчя.
Сови зовсім не п'ють воду. Дивляться лише вперед.
Їх очі - без очного яблука, добре відбивають світло.
Не мають зубів. Цілою ковтають здобич навперейм.
Їжаків, очищених від голочок нігтями, їдять сміло.
Чутливі, безшумні - найтихіші з птахів планети...
Живуть парами до десяти, в неволі й до сорока років.
Їх вірність та відданість оспівують в віршах поети.
Вони є володарями цікавих й кумедних звуків.
Пташенятка народжуються сліпими з білим пухом.
Самець добуває їжу. Агресивна самка дітей доглядає.
Далекозорі. Наділені великою швидкістю й слухом.
Сова захищає потомство. Іноді на людей нападає.
Совине подружжя один раз за життя створює сім'ї.
Раз у рік самка висиджує від трьох до п'яти яєць.
Ці птахи - не помічені в господарському гніздів'ї.
Займають щось готове й маскуються на взірець.
Росла й виросла домашня пташечка... Охижилась...
Батьки просили: "Не чіпайте та не будіть, діти, сову".
Ми - ще малі. Заглядали в те совине гніздо, грались...
Тато відніс її на природу до здичавілого, зарослого саду.
Марія Маринченко (Марічка Ясен)
#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко
поезія - бездонна, як безмежне, бурхливе море
недосяжна голубінь небес і хвилююча їх блакить
подруга - в мирнім житті й тоді, як війна несе горе
без неї не можна багатогранно, повноцінно прожить
поезія - несподіваний пасажирський потяг
скільки б не було вагонів, всі стануть на обидві рельси
промчиться по знаних та незнаних маршрутах
благородно розкриє мрії, реалії, людські шанси
поезія - цікава й загадкова, як планета Земля
обнадійливий зорепад у щасливу, весільну ніч
у ній - суша, небо, водойми, природа, всі ми, я
наше людське життя в її римах - найважливіша річ
поезія - мелодійний, неперевершений спів солов'я
рідному краю, сім'ї й коханню дає кращі нотки
викликає протест, сльози, співчуття, сум, зневір'я
виявляє та розмотує в часі доленосні нитки
поезія - шум океану в його загадковому безмежжі
благословенна тиша в забутому, прадавньому лісі
краса скелястих гір, стежин у мальовничому підніжжі
чесна реальність всіх часів у найкрутішому замісі
поезія - добра, живильна, гірська, джерельна вода
чиста - немов сльоза, прозора, холодна, правдива
краплинка водички, що з хмарки ненароком спада
польова квіточка малесенька, духмяна, красива
поезія - муза з добрим серцем і відвертою душею
ніжно обіймає, голубить, витирає людські сльози
мені ніколи не захочеться розлучатися з нею
поетичні рядочки - лагідніші від найкращої прози
Марія Маринченко (Марічка Ясен)
#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко
змалечку й до нині люблю поезію
як ковточок свіжого, чистого повітря
тонко відчуваю її тембр, мелодію
з нею збагачується думок палітра
в своїх віршах, як ніде, відкритися можу
розмовляти, радіти, журитись
душу коханням і розлукою розтривожу
зумію гірко ридати й дзвінко сміятись
з одного слова народжується вірш
з відбірної зернини зростає колос
з першої людини починається марш
спів окремої птахи всьому лісу дає голос
рядки поезії змістом наповнюють душу
букви в словах сплітають рядочки
вслухаюсь в себе, спинитись мушу
розмотую безмежних думок клубочки
коли сум осідлає струни найтонші
і серце оповиє неймовірна туга
згадаю про рими, вкладу їх у вірші
ними вилікуюсь від духовного недуга
а коли мені радісно в житті буде
та захочеться з кимось цим поділитись
в віршованих рядочках радість прибуде
в них найкраще зможу віддзеркалитись
в часи сірої буденності і воєнних тривог
для підняття духу боротьби вибрала поезію
нею з цілим світом веду діалог
погоджуюсь, протестую, висловлюю позицію
в поетичних рядочках - неймовірна сила
війна і мир, любов і зрада, вогонь і вода
поезія змінює планету через слова - вітрила
бути причетною до неї - блаженна насолода
Марія Маринченко (Марічка Ясен)
#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко
Бурлить синє море... Розгойдує хвилі.
То здіймає їх вгору, то різко кидає вниз.
Невпинно пробігають роки, сердечку милі.
Вальсують в таночку, як морський бриз.
Ніхто і ніколи не вгадає, куди дме цей вітер.
Якої він сили, що, кому й коли затанцює.
Підбираю слова свої з найдобірніших літер
Та він все-одно вже мене не почує.
Людське життя - таємниче, наче бездонне море.
Доки не пірнеш у нього, то й глибини не взнаєш.
Зустрінеш тут все: і щастя, й любов, і велике горе.
Ти в нім живеш, а не зі сторони споглядаєш.
Пропливає наш човник по бурхливому морю.
Стрімкі вітрила здіймаються супроти вітру.
То в гарну й погожу днину, то в несамовиту бурю
Заносить й доленьку людини нехитру.
Десь вдалині схлипує й гірко плаче бандура.
Поруч веселі нотки заводить щаслива скрипка.
Щомиті старанно пишеться життя партитура.
Визначається суть, за щось чи за когось зачіпка.
Сплітаються роздуми в сріблясте волосся.
Розум із досвідом набирає найвищу висоту.
З віком, людина - немов добірне, зріле колосся.
Має вичерпні відповіді й сприймає все на льоту.
Обережно бере в умілі руки тоненький пензлик.
Частину життя, що залишилась, домальовує ним.
Сприймає майбутнє, як новий, очікуваний виклик.
Те, що було в неї досі, розвіялось в полі, мов дим.
Марія Маринченко (Марічка Ясен)
#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко
слово рветься з глибин думок
сила його злету - рівна силі вітру
миттю біжить, як з гори струмок
збагачує вражень палітру
слово поведе за собою в бій
емоційно надихне на подвиги великі
прикрасить хмарку в далі голубій
заспіває пташиною в природі дикій
слово зцілить та додасть наснаги
засміється сонечком на вустах
букви в нім б'ються, мов гострі шпаги
коли щось в житті йде не так
слово закохає в красиву душу
кохання розіллє килимом барв
відкриє шлях, навіть, цьому віршу
і злетить увись із гір та прірв
слово прославляє сім'ї, материнство
гарно діточки зростають в ньому
в снах і спогадах веде в дитинство
мчить по лугу духмяному, запашному
слово возвеличить рідну землю
привчить народ до величі й слави її
зруйнує непорозумінь греблю
підставить надійне плече у відчаї
слово, часом - гостре, неначе лезо
манить дорогою рівною чи крутою
воно кує сталь й плавить залізо
стає щастям, а декому - спокутою
слово - як ніжне сонце, душу відігріє
як туман, розляжеться в долині
вільно й впевнено говорити вміє
дає злагоду та любов родині
слово - змістовна канва для пісні
з рідною мовою й нація зростає
добре, як слова - щирі, не прісні
а з них правда та воля проростає
Марія Маринченко (Марічка Ясен)
#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко
Нічого більш важливішого, ніж людське життя,
Ще ніколи на цьому світі не придумав ніхто.
Любові, щастя, журби, тривог різнобарвні суцвіття
Сплітають доленосний віночок цікаво, смугасто.
Наше життя... Минуле... Сьогодення... Майбутнє...
Поміж плин подій, радості й незгоди зозуля долю кує.
Прожитий відрізок часу - сокровенне, незабутнє.
Дякуємо Всевишньому, що довгий вік нам дає.
В своїх роздумах обернулась я вкотре назад.
Сердечно, з хвилюванням попрощалася з минулим.
На пам'ять візьму добрі спомини й досвід, як клад,
Та подарую тихий спокій пережиттям заснулим.
З натхненням, радістю і смутком живу нинішнім днем.
Щиро вдячна небесам за кожну прожиту секунду.
Ще запально підтанцьовую під зливним дощем.
Багатий внутрішній світ ціную більше, ніж вроду.
Не підганяю життя в загально визнану рамку,
А від суперечок та негативу відходжу чимдалі.
Більше змісту й життя вкладаю в кожну хвилинку.
Йду вперед. Малюю свої вертикалі і горизонталі.
Зміцніла незалежність від думок та вчинків інших.
Здавна на все в мене - відповідь власна, своя.
В роздумах і реаліях риюсь в тенетах глибших.
Слово - незмінно, як раніше, надійна зброя моя.
Дуже хочеться скрізь встигнути, щось зробити,
Щоб залишити після себе якийсь добрий слід.
Люблю неординарне життя. Дуже люблю жити,
Навіть, якщо пливу проти течії, або йду по дну вбрід.
Хочу й далі радіти за своїх дітей, родину та Україну,
За кожну людину, що зустрінеться на шляху.
Мрію бачити квітучу українську землю, а не руїну.
Дочекаюсь нашої перемоги, миру, процвітання, успіху.
Марія Маринченко (Марічка Ясен)
#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко
© i2.com.ua - Всі права захищені.
Проект створений для популяризації творів сучасної української літератури.
