Головна
Кабінет
Мої твори
Популярні
Вихід
Новинки Подаруй мені волю,мамо
Подаруй мені волю,мамо
Подаруй мені волю,мамо,
Як колись дарувала життя.
Повернутися б хоч на миті
У колишній спокійний час.
Де твоїми руками вповитий,
А за мить вже дорослий враз.
Поверни мені,мамо юність.
Де гаряча і стрімка кров,
Де юнацька невтомна й дурість,необдуманість, перша любов.
Де усе бадьорить і манить
У далекий невідомий край.
Де свобода тебе дурманить
Й зробиш все, просто побажай.
Подаруй мені,мамо, волю.
Не багато ж я наче прошу.
Хай обіймуть мене твої руки,
Хай в обійми твої полечу.
Біля тебе повітря свіжіше,
Зеленіші луги і поля.
Сяє сонце з тобою ясніше,
Не тремтить під ногами земля.
Мамо, я помолюся до Бога
Хай дарує тобі довгий вік.
Поки є ще твоя допомога,
Доти жити і легше мені.
Поки ти мене ще обіймаєш,
Юний я у душі й наяву.
Знаю мамо і ти добре знаєш,
Що в душі моїй я бережу

Ми дуже часто все на світі забуваємо:
ми забуваємо про рідних,
які давно про нас не чули звістки,
ми забуваємо, точніше, ЗАБИВАЄМО
на тих, хто часто
нам полоще мізки,
без них втрачаємо ми сенс життя –
про це ми теж чудово знаємо,
та незважаючи на це,
ми знову все на світі забуваємо.

Ми забуваємо про друзів:
забуваємо дзвонити, спілкуватися,
ми забуваємо на рідні землі
хоч на свято повертатися,
та, не соромлячись, ми не збираємось мінятися…
Це дуже прикро.
Ми продовжуємо й далі забуватися.

Ми забуваємо добро,
яке робилося для нас
не раз, не два…не мають ліку
ті добрі справи,
що приймали ми від інших. Споконвіку
було і буде так, поки існують люди.
Забуду я про тебе…
і про мене ти забудеш.