Перших кроків в уяві не маю,
Не згадати мені перших слів,
Вчилась жати — таке пам’ятаю,
Поміж стебел як мак червонів.

Колосився город
густим житом,
Налилась десь
пшениця зерном,
Вже в полях взявсь
комбайн молотити,
Ми ж, з бабунею,
жали серпом.

Вміло вчили бабуня, охоче,
Подружилася швидко з серпом,
Хоч стерня дерла ноги болюче–
Не одним її вкрила снопом.

Пішло сонце, уже звечоріло,
В напівкопах лежали снопи,
Дерті ноги, у спині боліло,
Мозолі на долонях пекли.

Пікся хліб у печі, на черені,
Запах в хаті, надворі стояв…
Давно зникли жнива ті липневі,
Також смак хліб давно поміняв.

13.09.2024.