Коли в очі дивилась барвистого неба,
І як сон ті думки, що палають в мені.
Обережно пускаю всі згадки про тебе,
Що старанно лікують всі рани в тілі.

І в момент я мов птаха пірхаю на волю,
І той вибір, що вже змінює шлях,
Карбував моє серце іскрами болю,
Мов маяк, що освітлює чи майбутнє чи крах.

Коли в очі дивилась барвистого неба,
І як сон ті думки, що палають в мені.
Обережно пускаю всі згадки про тебе,
Що старанно лікують всі рани в тілі.

І в момент я мов птаха пірхаю на волю,
І той вибір, що вже змінює шлях,
Карбував моє серце іскрами болю,
Мов маяк, що освітлює чи майбутнє чи крах.

Коли в очі дивилась барвистого неба,
І як сон ті думки, що палають в мені.
Обережно пускаю всі згадки про тебе,
Що старанно лікують всі рани в тілі.

І в момент я мов птаха пірхаю на волю,
І той вибір, що вже змінює шлях,
Карбував моє серце іскрами болю,
Мов маяк, що освітлює чи майбутнє чи крах.

Коли в очі дивилась барвистого неба,
І як сон ті думки, що палають в мені.
Обережно пускаю всі згадки про тебе,
Що старанно лікують всі рани в тілі.

І в момент я мов птаха пірхаю на волю,
І той вибір, що вже змінює шлях,
Карбував моє серце іскрами болю,
Мов маяк, що освітлює чи майбутнє чи крах.

Місто привидів, місто грішників,
Місто, що немає переваг.
Місто відчаю, моїх віршиків,
Місто, що спалило мене в прах.

Місто крику і приниження,
Місто болю і жаги,
Я залишусь тут без перебільшення,
Шаром льоду як підуть сніги.

Місто злості і ненависті,
Місто поглинає всі страхи.
Місто, що не знає вірності.
Місто, що створили вороги.

Я втекти ніяк не можу звідси,
Місто прикувало, вбило цвях
В моє серце, тут не моє місце!
Місто, щоб зізнатися в гріхах.

Я втечу колись, напевно, я молюся.
Моє місто душу з мене забере.
Може від кошмару я проснуся.
Може я тоді знайду себе…