Пам’ятаю, як зірка упала,
І бажання удвох загадали,
Те, чомусь, забобоном вважала,
Тому парою так і не стали.

Собі вибрав далеку дорогу,
А я тут, майже, поряд від дому,
До шкільного вдивляюсь
порогу,
Наче в класі ми ще випускному.

Тебе бачила, знову наснився,
Все русявий, а я все сивію,
Молодим, як тоді, залишився,
За обох нас живу і старію.

Ганна Зубко
13.10.2024.