Жінки — мов вітер, що палає,
Що в серці бурю підійма,
Вони надихають, окриляють,
Та знов тримають у ярма.

Вони дають нам мрії, крила,
Штовхають в бій за кращий світ,
Але коли в душі є сила —
Вже біля неї твій весь світ.

Вона загадка, вона спокуса,
Її не втримати, не вгадать,
Спочатку серце не дасть доторку,
А потім — важко відірвать.

Її любов — вогонь пекучий,
Її обійми — сонця жар,
Вона вчить жити, вчить тужити,
Та завжди має свій удар.

І хай не просто поруч бути,
Хай з нею шлях нелегкий час,
Та без жінок — лиш тінь забута,
Бо весь цей світ тримає нас.