У когось син, у когось їх аж два,
А в когось їх, на радість, є багато.
Нехай же їм дарує Бог в житті
Здоров'я, радості, відваги та завзяття.

Нехай сини мої та кожного і з нас
Ростуть під мирним небом України.
Нехай не чують вибухів ракет,
Нехай не бачать болю та руїни...

Нехай ми, мами, тішимось синами,
Радіємо з їх успіхів в житті.
Дай, Боже, щоби всі вкраїнські мами
Ще в старості своїй були з дітьми.

Не забуваймо ще молитися щодень
За тих синів, які на фронті зараз і не вдома.
Бо через них ми бачимо дітей...
Бо їх чекає мама - як ніколи ...

Чекає мама - день і ніч не спить...
А ми спимо й сини мої зі мною...
Я дякую тій мамі і прошу
Здоров'я сильного для її Героя.

Цінуймо мир і затишок сімейний,
Цінуймо радість у очах синів.
Не кожен син вернеться вже додому -
Бо він за мир для моїх дітей поліг...

Я дякую Богу, що ми дочекались Різдва
Та вже й "по Різдву", якось швидко, та ми дочекались.
Я дякую воїнам, що наша страждальна земля
Попри сльози та біль - так піднесено колядки співала.

Я дякую мамі, що мені дарувала життя
Так дуже давно - та це тільки сьогодні на радість.
Я дякую татові за поради, підтримку й слова,
Ті слова, які й досі у серці теплотою лунають.

Я дякую дітям - синам, що зростають дубами,
То гордість моя, моє щастя й коріння моє.
Я дякую рідним і друзям, колегам і дуже пишаюсь,
Що можу сьогодні те "дякую" сказати своє.

Я дякую квітам і сонцю, природі навколо,
Я дякую спогадам теплим і навіть болючим, сумним...
Я дякую ранку, що все ж він, на радість, приходить,
Я дякую кожному дню, бо ми в ньому живі.

Сьогодні день "дякую" - але дякуймо кожного дня,
Він не має повторення, але "дякую" має надсилу!
Ще всі разом просімо у Бога, щоб скоро скінчилась війна,
Щоб наша земля знову квітла від щастя та миру.

Хай дякує кожен, в кого серце живе, а не камінь,
Хай дякує навіть маля, яке вчиться щодня говорити.
Бо тільки тоді, коли ми вдячні за все, що ми маємо,
Ми більше не втратимо - ми зможемо тільки здобути.