ВІРШ ПРИСВЯЧЕНИЙ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЮ КАВАЛЕРУ ОРДЕНА"ЗА МУЖНІСТЬ" ll ступеня та "ЗА МУЖНІСТЬ" lll ступеня(посмертно) ОЛЕНІ НОВІЦЬКІЙ - КУШНІР.

-Мамо, привіт. У нас без змін:
Вибухи, сирени, тривоги.
Різне поширюють ЗМІ.
А ти щось загостилась у Бога.
-Моя дитино! Я на небі,
Бороню вас в небесному строю.
Мені нічого вже не треба
Я все віддала в тім бою.
-Матусю, щодня тебе чекаю,
Часто не можу заснути,
Всі колискові твої пам'ятаю,
Твоє "люблю" ще раз хочу почути.
Ти казала :"Тримаєм небо до кінця",
Що ваші хлопці сильні і незламні,
За мирну землю, доню і отця
Стоять за кожну українську маму.
-Дитино! Впало небо. Ворог наступав
Було їх кільканадцять тисяч.
О, Маріуполь! Як же він страждав!
Земля в огні стогнала, наче птиця.
Не мученики ми, а-борці
Запам'ятай навік, моя дитино.
Ви ж нової країни творці,
Ви нашу захистіть Батьківщину.
-Я дорослим став на пів життя.
Ти ж бачиш. Що там говорити.
Я буду дихати за тих, хто до кінця
Пішов в Небесний легіон служити.

Над згарищем летіли журавлі,
Поверталися сюди, де їх чекали,
Весну несли на своєму крилі,
А услід тривожно сирени лунали.
Над селом вони довго кружляли,
Мабуть, своє шукали гніздо.
Їх"курли" журливе стихало
І вже тут не стрічав їх ніхто.
Над землею журавлі пролітали,
Мелодію струсивши із крил,
Вони летіли й дивувались:
Чому так багато могил?..