А я скучаю.. Так скучаю
Я помню наші вечори
Як ми на Бузі в двох з тобою
Під час темної доби
Але нам було так начхати
Чи буде страшно нам обом
Ми ще тоді… Ну як сказати
Любили справді обидвох
Ну я любив – а ти не знаю!
Чи гралася зі мною ти
Я до сих пір не розумію
Чому відмовила мені
Хоча причин таких не було
Якщо по факту все це брать
Але спитаю лише фразу
Навіщо було так вчинять?
Чийсь батько в окопі ще досі ночує
Поки твій братик у Польщі, знову танцює
Радійте, Радійте – нічо не жалійте!
Я вам не бороню – але згадайте хлопчагу в окопі з броньою!
Якому б поїсти свіжого хліба
Якому переодітись
Але ні, він на стражі!
Йому нікуди дітись!
Йому б маякнуть до матусі своєї
Спитати чи не скучає..
Але цей молодчага в окопі
Його відправили в 0, до повної жопи!
У нього всі боти в болоті
Вся форма вже засихає
Але герой, цей хлопчина!
На дальше русню відбиває!
Відбиває кордони, які ті забрали
А хто це забрали?
Хіба не вандали?
Хіба мирні люди!? – Та ні! Це ті ще паскуди!
Яким би лише всіх вбивати
Щось нове забрати
Та типу “гордо сказати”
Ми прийшли захищати!
Не буде у нас
Ні добра і ні миру!
Поки ми разом..
Не здолаєм цю гниду!
Поки ми будем в Європі лежати
В Україні будуть,
Дальше..
Все розкрадати..
Але ми не будем..
Ніколи казати!
Що ми у Європі
А ви в повній жопі
Ми будемо вам
По цей час помагати..
Щоб в Україні не плакала
Старенька мати!
Щоб в Україні
Нарешті відкрили кордони
Щоб батько з ріднею могли
Побудувати хороми
Щоб дідо з бабою
Раділи життю
А не чекати свою
Міліпіздричну пенсію..
Щоб всі в Україні
Дотримувались правил
Тих всіх законів, тих депутатів
Але щоб депутати, працювали лиш гідно
Без ніяких боргів.. Без ніяких бруківок!
Щоб всі старіки
Жили щасливо
Типу без економій
Без того мотиву
На кінець хочу сказати
Що наша країна - це як ніяк, рідна мати..
Хоча важко сказати, що дальше чекати
Будем лише.. кулаки ці тримати!
© i2.com.ua - Всі права захищені.
Проект створений для популяризації творів сучасної української літератури.
