За що вооють наші браття
За мерседеса чи Порше?
Та ні, за ту всю владу
Що гроші по цей час краде.

У нас війна лише для бідних
Хто гроші мав, давно десь там
А ті хто пенсію, по 3к лиш гідні
Сидять під обстріли гранат

Чому ті бідні, що не мають коштів
Живуть під звуками гранат
А ті бандити, що при владі
Купляють новий Порш Макан

І скажіть що це все рівно
Одні лежать і роблять їм массаж
А інший той в окопі бідний, чекає знову свій наказ!

Чому ще досі, в Києві кладуть бруківку?
Чому ще досі, строїть ці мости?
Коли в окопі наші рідні
Сидять без їжі, ці всі дні.

Чому, коли привозять воїна, плаче лиш рідня?
А не депутати, які крадуть щодня..
Нажаль оця війна для когось скарб - для когось це біда.
Тому що мажикам начхати, чи вмре чи виживе чиясь рідня.

Чому багаті всі втікають за кордон?
Це очевидно..
Що в країні нашій
Буде довговічний весь ремонт

Поки одні кажуть - Що вже набридли всі ваші донати - Інші себе, під пулю готові віддати!
Поки одні кажуть - з мене уж хватить!
Воїн у Бахмуті - не знає, коли зможе спокійно поспати!

Те відчуття коли хтось каже - "Ура, знову тривога!"
Стримуюсь сказати - А якщо прилетить ракета, до твого рідного дома?

Коли чуєш по новинах, що скоро перемога
А я задам питання..
Звідки інфа..?
У цього барона?

Чому, на вулиці знов безлад твориться?
ТЦК показує з себе клоуна
Як вони знову намагаються чиєгось батька забрати
А в мене лиш питання до них - "А не маєте бажання, самим на передок зганяти. ?"

Надіюсь Україна, візьме перемогу!
Але якою ціною заберем цю корону?
Якою ціною ми відіб'ємо міста..
Вірно.. ціною рідного життя.

І де, і де, тут правда в цьому світі
Втрат у нас майже нема..
Но в котрий раз, держава гідно
Зустрічає знову наших цих солдат.

Насправді вже набридла, ця уже, уся війна..
Хочеться вже миру - Але хто як не ми, здолає цю гниду?
Лише одне можу сказати, триколор на землі нашій, не буде стояти!
Ми візьмемо силу в руки, та й покажем, недобраттям..
Що орда на землі нашій, лише буде лежати!

У мороці, де лиш кружляє тінь,
У підземеллях всіх забутих мрій,
Куди забороня глядіти лінь,
Похований великий скарб твій

Лежить весь попелом укритий
І не живий він, і не вбитий
Забутий усіма лиш він,
Бо згадки всі про нього — тлін

Той скарб ніхто ніколи не жадає,
Ніхто заради нього не живе,
Вдає ж бо кожен, що ніхто його не має,
І далі по життю собі пливе

Колись усе змінитись може,
І кожен іншому про скарб той розповість,
Чинитимуть усі лиш так, як людям гоже
Згадають, що найбільший скарб їх — совість.

Весняне сонце по-іншому сідає,
По-іншому світає навесні.
Природа тихо-тихо оживає,
В навіть сняться зовсім інші сни.

А як інакше!? Любо так на серці,
Коли проміння в шибку загляда,
Коли вишневим ніжним білим цвітом
Садок біліє - то прийшла весна!

А як ми всі чекали на весну!
На тепле сонце, на крихку надію!
Як перша квітка тягне пелюстки,
Щоб від землі черпнути трохи сили.

Для нас весна, немов ковток повітря,
Неначе струмінь віри у життя.
Крізь темряву - легкий промінчик світла,
Який провів би нас у тихе укриття,

В якому затишно й спокійно ніби вдома,
Де купа квітів, водоспад тепла.
Від радості - легка солодка втома
І тут ніхто не знає, що таке "війна".

Де б таке місце на землі знайти!?
Колись так було добре в рідній хаті...
Колись, коли ракети не гули
І поки не прийшли нас "визволяти"...

Нам би весну у серце повернути,
Нам би надію поселити в дім...
Та головне - ніколи не забути,
Що найдорожчий скарб в житті - то мир.

МАТИ МОВИ ВЧИЛА

Тебе з колиски мати мови вчила,
Любов всю виливала у піснях,
За тебе за́вжди Господа молила,
Молила навіть будучи у снах.

Співала тобі пісню колискову,
Леліяла, голубила тебе,
Любити вчила рідну нашу мову,
І відкривала за́вжди щось нове́.

Вкладала ще з дитинства в тво́ю душу
Любов до мови й рідної землі́.
Болить за це душа й писати мушу,
Й краплини поту знову на чолі.

Вкраїнська мова – мова солов’їна,
Ніжна, милозвучна і багата.
Ти « какаєш» і «чтокаєш» у рідних стінах
І кажеш слово ПАПЫ замість ТАТА.

Чи соромно вкраїнську мову знати
І розмовляти з гордістю на ній?
З жалю й розпуки посивіла мати,
І, наче ніж встромляєш в серце їй.

10.06.2019 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитріва,2019

РІДНА МОЯ МОВО

Рідна моя мово, пісне солов’їна,
Ти в моє́му серці житимеш завжди́,
Житиме з тобою рідна Україна.
Рідна моя мово, всім в серця прийди.

Рідна моя мово, жити будеш вічно,
І не зможе не́люд знищити тебе,
Ти єдина в мене, ти така велична,
Але всяка нечисть вже тебе скубе́.

Рідна моя мово, гордосте Вкраїни,
Ти лунай по світу в кожному кутку,
Поселись, рідненька ти, в усі родини,
Щоб тебе всі чули – ніжну і дзвінку.

Рідна моя мово, тішуся тобою,
Ти – найкраща в світі, більш таких нема,
Ти звучиш в любові й піснею-журбою,
І про тебе мовлю я не крадькома.

Рідна моя мово, ти – душа народу,
Дякую я Богу, що ти в мене є,
Я тебе змалюю, як дівочу вроду,
А любов до тебе барвів додає.

21.02.2020 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2020