Дев'ятнадцяте січня... Йде ритуал освячення води.
У світі та в Україні – день Водохреща Господнього.
Правиться в церквах, святиться водиця з водойми.
Існує свій Водохресний сюжет гуляння народного.

Останнім часом біля водойм проходять "вертепи"
Й купання у святій воді. Віра людська – суперечна.
Справжнє збочення нас веде в російські "скрепи".
Така ситуація на освячених водоймах – недоречна.

Все це виглядає низько, не культурно, не релігійно.
Віряни напів оголеними пірнають в освячену воду.
Цей натовп виглядає якось дикувато й безнадійно.
Чомусь – зовсім не соромно українському народу.

Краще б усі віряни більше уваги приділяли Літургії,
Частіше ходили до церкви та щиро молилися Богу.
Дехто з тих, хто пірнає, не має тієї набожної енергії,
Оскверняє святиню. Люди роблять з цього розвагу.

За всіма православними та українськими звичаями
Саме в ці три дні – заборонено пірнати у святу воду.
Її освятив сам Бог... Не можна ж допускати скверни.
Ми з вами – з України, зі славного релігійного роду.

Випивати та гуляти на, тільки що освяченому, місці,
Стрибати в обрядову ополонку з оголеними тілами
Нам – не варто... Ми ж виросли в набожній колисці.
Шановні: "Та що ж таке зараз відбувається з нами?!"

В українців є прислів'я: "Риба завжди гниє з голови".
Шкода, що нашою елітою чин купання підтримано.
Україна в церковній площині вже зіп'ялася на ноги.
Давайте, все те проросійське, "скрепне" відкинемо.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко