Сльози котилися повільно
За душі мертвих і живих.
Очима синіми невільно
На смерть дивилась молодих.
Змахнула зі щоки сльозу,
Зібрала золоте волосся,
Розтріпане, в тугу косу,
Бо серце сильне, не здалося.
Розправила широко плечі,
Тріпоче сукня на вітру
Червоно-чорна, в руках свічі
Трима за брата і сестру.
Тепер не сльози — біль в очах
І співчуття тим вдовам, матерям.
Немає більше сумніву в словах:
Ворогам смерть! Слава героям!

• Твір:

  "Всім серцем любіть Україну свою!", -
  Сосюра писав ніби вчора.
  Здається, минули століття, віки...
  Та боротися змушені знову

  Ми за рідну державу, за слово своє,
  За землю, таку зранену нині.
  За дітей, за майбутнє, за старість батьків
  І за пісню свою солов'їну.

  За щирість в очах, за кохання, любов,
  За ніжність дитячу, за щастя.
  За усмішку синів, за обійми дочки,
  За повагу, за шану, за ласку.

  За поля і ліси, за квітник у саду,
  Безтурботне дитинство малечі.
  За літечко мирне, пору золоту,
  За все, що тримаємо в серці.

  Ми боремось нині за два слова прості.
  Прості і важливі до болю...
  Хай же буде повік слава нашій землі!
  Й вічна слава всім нашим героям...