Всі просять правди,всі її бажають,
Але не ту яка бува гірка.
А хочуть ту, що в вухах аж співає,
Що ллється з вуст і радує серця.

Яка ж та правда треба розібратись,
Як догадатися де правда, де брехня.
По телевізору нам кажуть достовірне,
Ну а по факту, куплені слова.

Всі хочуть правди, тільки не про себе,
Бо що про себе,то все маячня.
Свої недоліки помітити так важко,
Про інших правда все від А до Я.

Чи може правду кажуть депутати,
Які у очі дурять свій народ.
Всі обіцяють ,з ними буде краще,
І на дебатах справжній патріот.

Щоб відшукати правду в цьому світі,
Треба довіритись лише своїм очам.
Не вірити в усе що кажуть люди,
Дивись довкола, все перевіряй.

Не будь як всі, май завжди свою думку,
Не бійся правди, і жени брехню,
І пам’ятай неправда хоч солодша,
А правда має пробу і ціну.

Яка та Правда.

Всі просять правди,всі її бажають,
Але не ту яка бува гірка.
А хочуть ту, що в вухах аж співає,
Що ллється з вуст і радує серця.

Яка ж та правда треба розібратись,
Як догадатися де правда, де брехня.
По телевізору нам кажуть достовірне,
Ну а по факту, куплені слова.

Всі хочуть правди, тільки не про себе,
Бо що про себе,то все маячня.
Свої недоліки помітити так важко,
Про інших правда все від А до Я.

Чи може правду кажуть депутати,
Які у очі дурять свій народ.
Всі обіцяють ,з ними буде краще,
І на дебатах справжній патріот.

Щоб відшукати правду в цьому світі,
Треба довіритись лише своїм очам.
Не вірити в усе що кажуть люди,
Дивись довкола, все перевіряй.

Не будь як всі, май завжди свою думку,
Не бійся правди, і жени брехню,
І пам’ятай неправда хоч солодша,
А правда має пробу і ціну.

На високій горі де гуляють вітри,
Стоїть капище сонячне світле.
Я туди піднімусь і дари принесу,
Хочу Рід і Богів пригостити.

Привітаюсь з Богами і шану віддам,
Хочу з вами сьогодні побути.
А у відповідь вітер обніме мене,
Це Стрибог протягнув мені руки.

Підійду до вогню,що горить тут весь час,
Сяду біля живого багаття,
Він родинним теплом обігріє мене,
Хай горять всі проблеми й нещастя .

Я не буду просити блага для себе,
Хочу просто поради спитати.
Як можливо в цей час об’єднати народ?
Щоб країну з біди врятувати.

Які треба такі підібрати слова?
Щоб з очей пелена поспадала.
Щоб згадали братерство між славних Родів,
А не лаялись хто більше правий.

Не прошу для себе безтурботне життя
Все пройду що на долю припало,
Краще ви захистіть дітлахів від біди,
Щоб продовжили Рід вони далі.

Слава Рідним Богам! Знаю чуєте ви.
Ви підказку дасте що робити.
Як забути нарешті про рабське ярмо,
Та по совісті в рівності жити .

Ці люди не Боги, але мають силу,
З природою завжди в дуеті вони,
Мозолисті руки ,засмагле обличчя,
Прості хлібороби ви сонця сини.

Із ранку до ночі, працюють завзято,
Поля обробляють, співають пісні,
Зерном засівають, поорані землі,
Щоб гарні зростали лани золоті.

Ще в давні часи наші предки вважали,
Що хліб запашний, то основа життя,
Про нього співали і вірші складали,
Бо завжди був хліб усьому голова.

Ростити хліба, це велика робота,
Тут треба всю душу з любов’ю вложить.
І хлібом ділитись від щирого серця,
Бо це є нам дар від славетних Богів.

Дивитися страшно на землі спустілі,
І сльози зітре працьовита рука.
Ці землі які годували пів світу.
Тепер почорнілі у вирвах стоять.

Скінчиться війна,заховають всі зброю
Візьмуться ізнову ростити хліба,
Пекти паляниці рум’яні у печі.
Із хлібом і сіллю гостей зустрічать.

Один хлопчина заблукав у лісі,
І до темна блукав по між дерев,
Вмирав від спраги, дуже хотів пити,
Втрачав надію про наступний день.

По між дерев ввижались темні тіні,
Сова кричить,холоне в жилах кров,
І темрява стоїть перед очима.
Про хижаків сповна страшних думок.

Згадав молитву з біблії до Бога,
Почав молитись, жалісно просить.
І в стороні почув він тихий голос,
” Кого ти звеш? Хазяїн тут один”.

Тут вийшов дід старий із бородою,
І запитав, чого ти так кричиш?
Та що ти робиш у моєму домі?
Без дозволу не можна тут ходить.

Хлопчина злякано дивився на старого
І запитав у діда хто він є?
Я Лісовик дід відповів сердито,
Оберігаю ліс від злих людей.

Якщо без зла прийшов до мого лісу,
Тоді будь гостем, тебе пригощу.
А якщо наміри,щоб нищити природу.
Вже звідси я тебе не відпущу.

Я просто йшов додому вашим лісом,
Збився з дороги і тепер я тут.
А злих думок не мав в жодному разі.
І дуже хочу я побачити сім’ю.

Той дід всміхнувся, хлопче тобі вірю,
Не бачу злості я в твоїх очах.
Я тебе виведу із лісу, ти не бійся,
Бо на добро я звик добром відповідать.

Помінялося буття, що так змусило змінитись?
Люди роблять стільки зла, навіть страшно уявити.
Доброта риса слабких, тут агресія панує,
А не так як у вовків,сильний слабшого рятує.

Хочеш жити то мовчи, рот відкриєш як спитають.
Роблять з нас усіх рабів, найцінніше відбирають.
Конституцію уже,кожен пише як захоче.
Хоч би був один закон,що на користь для народу.

Вмієш красти “молодець”, буде все що забажаєш,
А захочеш чесно жить, миттю крила поламають.
Маєш ти за все платить,якщо хочеш існувати,
І країну боронить, бо тобі вона як мати.

Той хто владу скуштував, ті про неньку забувають.
Обіцянки що дали, з пам’яті людей стирають.
То вельможі,королі, як іще їх всіх назвати.
Що життям ніби у шахи, можуть партію зіграти.

Та як вміло хто б не грав,скільки гру не планувати.
Завжди знайдеться суперник, що зуміє переграти.
І настане той момент,що прикритися вже нічим.
Королю поставлять Мат і нарешті гра скінчиться.

Ніколи я не гнався за грошима,
Все що я мав, був радий і тому.
Не марив я і про мільйонні статки,
Хотів міцну і люблячу сім’ю.

Не хочу я маєтку на гектари,
Паркан високий,ніби у тюрмі.
Я хочу хатку і садок духмяний,
А в хаті затишок і повно теплоти.

Нема в бажаннях влади, ані слави,
Вони з’їдають людяність ущент.
Я хочу лиш поваги, щоб вітались,
А не бажали у прокльонах смерть.

Люблю країну щиро без сарказму,
Бажаю процвітання, всюди мир.
І щоб при владі став такий господар,
Який без вигоди,беріг її й цінив.

А ще бажаю дітям тільки щастя,
Щоб бачили проблеми незначні.
І з кожним днем ставали лиш мудріше,
Щоб краще мене виросли вони.

Народжений я на цих землях прекрасних,
Де свіже повітря з дитинства вдихав,
Свої перші кроки зробив на цих землях,
Всім серцем на віки її покохав.

Люблю свою землю за гарну природу,
За темні,багаті дарами ліси,
За ріки глибокі, за море і гори,
Ніде не зустрінеш такої краси

Народ працьовитий, і мова співоча,
Поля від колосся стоять золоті.
Я тут народився і тут я спочину,
Не зможу я жити на чужині.

Хоч зараз війна і народ душить влада,
Це все закінчиться,настане кінець.
Не може свавілля завжди панувати,
Колись у народу урветься терпець.

Судити когось не маю я права,
Хто землі й країну весь час продає,
Я знаю існує найвища управа.
Що судить на совість і грошей не бере.