Я не знайшла потрібних слів,
Щоб про любов сказати.
Можливо, навіть річ не в тім,
Що хочеться мовчати.

А просто замість довгих фраз
Нещирих та банальних,
Я обирала один раз
В обіймах зігрівати.

І замість віршів, їх рядків
Я просто помічала,
Що ти обожнюєш зефір,
Якийсь десерт до чаю.

В дрібницях, в мріях, навіть снах
Та в погляді, обіймах.
Моя любов навік жива
Та не в словах, а в діях.

Розтікається світло по твоїх артеріях,
Зевс могутній піклується разом із Деметрою,
Там, де дух – неодмінно прибуде матерія,
Тільки цього, на жаль, не всі допетрують.

Де молитва існує – присутні янголи,
Нерухомість не має ніяких проявів,
Тебе не спинятимуть навіть гантелі зі штангами,
Тебе не злякати жодною зброєю.

Немає доріг, якими не йтимеш ти,
І мрій не існує, які на поразку приречені,
Вірші твої не закріплені римою,
Слова не будують фундамент для речення.

все рідше – слова у поеми
частіше – мовчання і сни
білесенький аркуш паперу
і думи
і спогади
всі
слова , що до цього з’являлись
мережили танок поем
сьогодні
і вчора
і завтра
чужинці
і тіні химер

а серце голосить і тужить
йому так кортить каяття
і аркуша треба
на сповідь
і слів
безкінечність
й життя
що з кожним написаним словом
і аркушем
списаним вщент
мов наново зроджує слово
і душу , омиту дощем…

• Твір:

  Той пекельний біль не передати,
  Не висловить його словами
  У світі слів таких не відшукати,
  Щоб розказать, що відчуває мама.
  А для неї пів світу зникає,
  Усесвіту зникає половина,
  Коли там, на Сході, шукає
  Вона свою шукає дитину.
  Біль страшенний розриває груди.
  А далі що? Пустка. Пустеля. Пітьма.
  Прийдуть, поспівчувають люди...
  І як змиритися з тим "Нема"?
  Жінка без чоловіка-вдова
  Без батька сирота-дитина,
  А якже називається та,
  Котра на війні втратила сина?..