Котрий раз, я знову сам.. Мов попався в цей капкан.. Але я вибратись хотів.. Але цього не зумів. Вибирався що із сили.. Але мені не получилось..
Спробував я вийти знову.. І попався у триногу.. В ту триногу, де ловлять завжди звірів.. А Возя знову в це повірив.. Він знов повірив в клятву, він знов повірив їй.. Але на цей раз він довів.. Що похати її зміг!
Він зрозумів о котрий раз, знову завжди цей відказ.. Знову завжди ця відмова - а він для неї наче ворог.. Але лиш він би покохати зміг.. Ту чудну, та хоть за ГРІХ! Чому не обійшов в той день її..? Тому що.. очі звела ті.
Я так жалію, що не обійшов в той день.. Тепер сижу та плачу еврі дей.. Казав мені мій друг разок - "Бог послав людей чуток" Я звернення зроблю до Бога, не треба мені ця тривога.. Не треба мені драм та сліз.. Я лиш хотів, вот той - ескіз!
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Незнаю.. Чому відпустити, так важко її..? Вроді кохаю.. А начебто ні.. Боляче зробити зовсім не хтів.. Але зробив.
Я не спеціально, правду кажу.. Хочете вбийте, хочете злийте.. Але ніколи, ні про що, не жалійте! В Бога молю..
Я в Бога кожної ночі, просив її ласки.. Але зовсім мене він чув.. Коли я в сльозах... Просив та благав.. Вона брала, кидала, та розривала.. - А потім казала..
- Я не спеціально, я випадково.. - "Так розумію, - "Аййй... боляче знову.." - Та не плач, таких як я, буде багато. - "Знаю.. Кохано!" - "Але кохати завжди, лиш тебе я хотів!"
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Незнаю.. Чому відпустити, так важко її..? Вроді кохаю.. А начебто ні.. Боляче зробити зовсім не хтів.. Але зробив.
Я не спеціально, правду кажу.. Хочете вбийте, хочете злийте.. Але ніколи, ні про що, не жалійте! В Бога молю..
Я в Бога кожної ночі, просив її ласки.. Але зовсім мене він чув.. Коли я в сльозах... Просив та благав.. Вона брала, кидала, та розривала.. - А потім казала..
- Я не спеціально, я випадково.. - "Так розумію, - "Аййй... боляче знову.." - Та не плач, таких як я, буде багато. - "Знаю.. Кохано!" - "Але кохати завжди, лиш тебе я хотів!"
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Затоплені міста і села стогнуть, Невинні душі у воді холонуть, Боженька, почуй, їм холодно! Та світ, мовчки дивиться, хитаючи голову.
А люди і тварини тонуть, їм немає чим дихати, Хочуть врятуватись, шукають всі виходи, Чорна вода забирає холодні тіла, Окупанти бездушні - дияволи зла...
На дахах будинків плачуть доні, Звуть на допомогу маленькі сини, Беззахисні люди опинились в полоні, Боже, милий, ненави́сного люцефера зупини!
А вони ж жили в своїх будинках, В своєму рідному місті чи селі, Тримали улюблених тваринок, Мали господарство, худобу, клаптик землі...
Тепер нічого немає, скрізь одна вода, Плаче Бог, своїх вбитих діточок на небеса підійма, А ще ж є живі, які налякані, чекають допомоги, Та злодюги не дають рятувальникам такої змоги.
Стріляють юродиві, бісові потвори, Коли ж закінчаться ваші патрони? Не даєте врятувати наших людей, А світові байдуже, відводить погляд своїх очей...
Ідуть душечки на небо, ідуть, Божі янголи до раю їх ведуть, Плаче Україна за своїх дітей, Безжальна війна вбиває невинних людей...
11.06.2023. С.М. Онисенко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Сльози, мов буршти́ни, мерехтять на світлі, Наче срібні ро́си, котяться з очей, Я плекаю мрії світлі й заповітні… Плакала й не спала безліч я ночей.
Місячнеє сяйво у вікно пробилось, Сльози, наче стрази, світяться при нім. Серце, як пташина, трепотом забилось… Скільки всього бачу в світі цім тіснім...
Капають сльозини, котяться рікою, Болем витікає кожная із них. Я на роздоріжжі з думкою в двобо́ю… Наче від двобо́ю навіть вітер стих.
Сльози, як криста́ли, дороге каміння, Кожна з них кошто́вна, бо вони мої, Але світлим й чистим є моє́ сумління, Та й думо́к зібрались цілії рої.́
Сльози-діаманти з при́смаком солоним, Скроплюють поду́шку, мов траву роса, У думках давненько я уже в полоні, Від сльозин змокріла навіть і коса.
Сльози-дивоцвіти з зорями в розмові, Радяться-питають чом душа болить. Хочу я купатись в радості й любові, Й хай сльоза від щастя зіркою блищить.
