У вазоні стоять квіти.
Біла скатертина на столі.
За вікном лунає спів пташок,
добре пахне так селом.
Свіжо скошеною травою.
Жаби квакають в болоті,
кіт до кішки знов муркоче.
Пес шарко забіг до будки,
бо на подвір’я прийшов
гусак – хвалько.
Що коли шарко був малим
то той його ганяв.
На подівір’ї – гомін, сміх.
До баби й діда приїхала їх дітвора,
що цілий рік у місті прожила.
Знов завирувало тут життя.
До діда й баби молодість прийшла

• Твір:

  Бро, я знову прив'язався..
  Возь, тобі давно блять боляче було.. Навіщо за це взявся..
  Та я не спеціально.. воно само вот так..
  А мозок лиш сміється і каже - "ой дурак.."

  Возі знову хочеться, чиєїсь милої уваги
  Тому що не хватало, емоцій та розваги..
  Він любить поганяти, стоячи по трассі...
  Але навіщо тобі це..? я навіть сам не знаю!

  А якщо потрапиш в ДТП..? - ТО НЕ ЖАЛІЙ МЕНЕ!
  А якщо зламаєш щось? - То буду знати, який лось..
  А чому не сісти.. та не обговорить проблему..?
  А що мене хтось чути хтів? не треба їм мої дилеми!

  Та кому треба я, ну хіба фанатам, друзям, може й родакам..
  Так, є ті, хто мене завжди цінує.. Але лиш одиниці їх, і це доволі сумно..
  Нажаль добитися не зміг.., нічого більшого..
  Але вийшло так, що Возі треба іншого.

• Твір:

  Вона була прекрасна як осінній вечір,
  Вона була як птах що відлетів.
  Очі її мов той каштанчик з печі,
  Який закинули туди без простих слів.

  Вона була чарівна як метелик,
  Укутаний у кокон із краси.
  Її усмішка як тепленький вітер,
  Майнула і залишила свій слід..

  Вона була прекрасна як прикàзка
  Написана між всіх тих сторінок
  Любила її голос той сріблястий
  І так любила той її смішок..