Якби ви знали паничі,
що люди роблять уночі.
Від куль, снарядів, градів
тремтять їхні тіла.
Коли ваші сплять у ліжку,
бо добре ППО їх захища.
Якби ви знали паничі,
як наші солдати на війні.
Своїм життя простий народ
від куль і градів захищає,
щоб діти спали уночі.
Якби ви знали паничі,
як б’ється сердце матері,
що син її на тій війні.
Та вам цього і не пізнати,
бо в вас реалії другі.
Якби ви знали паничі…

Гей, соколи – соколята,
повертайтеся додому!
На, вас чекає мати.
Гей соколе – відважний,
напиши листа тій милій,
шо телефон із рук не випускає.
Гей, содате, милий!
Повертайся ти додому
вже скоріше.
Гей, солдате – мужній,
для дітей обійми не жалкуй.
А мерщій в обіймах поцілуй.
Гей, воїне – друже,
для брата руку простягни.
Гей, солдате – чоловіче,
для батька гордість навіки.
Гей , солдате – милий,
для сестрички квітку принеси.

Хочу літо, хочу на море,
хочу айфон, хочу волосся, хочу ноги.
Всесвіт чує тільки хочу….
Так почуй благаю слово
хочу – солдата!!!!!
Він хоче додому, до
мами і тата. До
дружини, до коханої дівчини.
Хоче обійняти синочка і дочку.
Хоче він миру в житті .
Так, почуй , його слово ХОЧУ !!!!
Я тебе Боже прошу.

Чийсь батько в окопі ще досі ночує
Поки твій братик у Польщі, знову танцює
Радійте, Радійте – нічо не жалійте!
Я вам не бороню – але згадайте хлопчагу в окопі з броньою!

Якому б поїсти свіжого хліба
Якому переодітись
Але ні, він на стражі!
Йому нікуди дітись!

Йому б маякнуть до матусі своєї
Спитати чи не скучає..
Але цей молодчага в окопі
Його відправили в 0, до повної жопи!

У нього всі боти в болоті
Вся форма вже засихає
Але герой, цей хлопчина!
На дальше русню відбиває!

Відбиває кордони, які ті забрали
А хто це забрали?
Хіба не вандали?
Хіба мирні люди!? – Та ні! Це ті ще паскуди!

Яким би лише всіх вбивати
Щось нове забрати
Та типу “гордо сказати”
Ми прийшли захищати!

• Твір:

  Ні на мить не змовкали гармати.
  Ні на мить не стихали бої. Краплини крові на грудях солдата,
  Від болю він стискав вуста свої...
  Йому пірамідами здавались терикони,
  Що, ніби вони його від смерті бережуть...
  За два кроки від ліній оборони
  Скінчив солдат свій путь...
  А матері здавалося в ту мить,
  Що то не битва на Донбасі гримить,
  Що за рікою в хмарі димовій
  Дуби столітні валить буревій...

• Твір:

  «Ты как?» - «Я норм…» и много слез -
  Так жизнь течёт солдатских жён…

  Ценны ведь очень те два слова,
  Они о жизни скажут много…
  «Он жив!», «Бои!», «Хоть тяжело,
  Но все ж не ранило его!»

  Слова: «Люблю тебя и дочь!»
  И для жены бессонна ночь…
  Ждать, что он «норм», будет она,
  Так ей спокойнее всегда…

  Жене совсем не надо знать,
  Как тяжело там воевать…
  Ей тыл беречь, хранить то место,
  Где хорошо им было вместе…

  Ей надо всё оберегать,
  За что ушёл он воевать!
  Хранить любовь, растить детей,
  Беречь его родителей…

  Своими думами она
  С солдатом бьет в бою врага…
  Но фронт ее - его душа,
  И в этом есть ее война…

  13-04-2022

• Твір:

  А чи бачиш ти сни? Чи встигаєш поспати
  У перервах між боєм і загоєнням ран?
  Що там сниться тобі, український солдате?
  Мирне небо, мабуть...і ранковий туман...
  Що тебе зігріває в холодних окопах?
  Гріє зболене серце в пекельнім бою?
  Не читаючи долю твою в гороскопах,
  Молитвами зігрію я душу твою.
  Бо ти вистоїш, вірю, молю про це Бога.
  Залишивши позаду зневіру і страх,
  Ти в могутніх руках принесеш перемогу,
  Що засяє, мов сонце, у наших серцях!