На ставу полощуть верби ноги босі,
Ламає вітер за вікном гілки...
Знову осінь... Холодна осінь
Тривожно стукає в шибки.
Вогонь потріскує в каміні,
Мов підтанцьовує погоді.
Війна іде... Триває в Україні,
А в серцях тривога бореться в негоді
Ну як ви там? Ну як ви, солдати?
У бліндажах, в окопах, в болоті?
Славимо тих, хто обслуговує гармати.
А за полеглими ми у скорботі

Біля біленької хатинки,
Зібралися три українки,
Навколо їх панує тиша,
На небі світяться зірки,
Десь у нірці пискнула миша,
Дівчатка плетуть сітки́,
Тихенько заспівали
Наші українські пісні́,
Та й гірко засумували,
Адже їхні хлопці на війні.
Потрібно йти спати,
Та їм немає куди поспішати,
Помоляться вони Богу,
Попросять легку дорогу,
Для половиночок коханих,
Хай загояться всі їхні рани,
Від тих ворожих куль,
Хай прилетить зозуля
І накує довге життя,
Щоб закінчилося це кровопролиття!
Хай буде мир і перемога,
В душі солдата розвіється тривога,
Хлопці і дівчата повернуться до рідних,
Проженемо з України негідних!
Закінчили молитись,
Поплакали гірко,
Сплели дівчатка останнюю сітку,
Та й пішли до хати
Нехотя спочивати...

15.03.2023. С.М. Онисенко

#поглядидуші