Соняшник до сонця
Голівоньку здіймає.
Сонечко його промінчиком
Стрічає.
Сонечко наповнює його теплом.
І соняшник на сонці сяє.
Жовтенькі пелюстки
До сонця простягає.
Ясне сонечко світи
Ти ж бачиш я не опускаю голови.
Милуюсь і любуюсь я тобою.
Ми ніби схожі, хоч і не поруч із тобою.
Маленька кульбабка голівонькою,
до сонця пнеться.
Ти подивись на мене,
адже я така , як ти.
Таке маленьке і яскраве сонечко,
на зеленій галявині.
Така яскрава , ніжна і привітна.
Як зранку , сонечко, і ти.
Як сяйвом будиш ти малечу,
і пестиш іх теплом своїм.
А, коли малеча гуляє надворі,
то залюбки милується і мною.
Доброго ранку,
завітало сонечко у моє віконечко.
– Що, ти одягнеш сьогодні? –
Спитало воно.
– ,, Життя !” відповіла я
– І каву зробила? І пісню улюблену
включила? спитало сонечко мене
– ,, Так !!! Адже я вихідна і нехай весь світ почекає”
Кава , пісня, сонечко, життя
і в ньому Я.
Добре Мурчик заховався
В теплих ковдрах. Мурчику щастить.
Йому добре - хто би сумнівався!
Ще би молочка тепленького під ніс.
Трохи заздримо, що Мурчик просто кіт,
Й нас не може замінити на роботі.
Коли він у ковдрах мирно спить,
Ми, соньки, чекаємо суботу.
От було би добре, коли дощ,
Вітер, злива - помінятися місцями:
Мурчик на роботу щоб ішов,
Ну а ми б накрились подушками
І тихенько, щоб ніхто й не чув,
Мирно так собі дрімали, поки знову
Сонечко не вийшло б і тоді
Ми, як сонечко, теж вийшли б на роботу.
© i2.com.ua - Всі права захищені.
Проект створений для популяризації творів сучасної української літератури.
