Мети
Покалічені мети

У совок їх, і до серця
Ще близькі вони тобі

Коли пилом омиваєшся
Чистішим почуваєшся
Таке воно трапляється

Та сором в животі

Такий він:
Зародився,
Так дивно запліднився
І біси
Не родився

Молю я
Відділися!

Вмиває зранку сонцем
Наносить більше пилу

Та дарує мені силу

Бігти так, щоб вітер осушив
Падать так, щоб бруд тебе вхопив

Випливати, задихатись
На вершину підійматись

Весь той пил, що боронила
У кишені полишила

Пече воно
То подертя на гландах
Дає багато зрозуміти
Потепліти

Ковтаючи не те, що здатне горло проковтнути
Ковтаючи геть все, що там не має бути

Пізнаючи весь цей світ
У коробці темній
Там де можна:

Сховати сором
Тіло
Огидає

Воно тихенько помирає
Хто ломиться в коробку?
Він зжирає!

Руку, ногу
Я зникаю!

Будь то так
Досі ковтаю

Іншого спокою –
Не знаю