У шумі вулиця,
хтось їде, а хтось йде,
Попереду чиясь маячить спина,
То вітер я, то він наздожене,
Байдужа всім
червона горобина.

Хтось переймає, руку подає,
І потиск справжній,
чоловічий, сильний,
Якісь питання розум задає,
Відволікає погляд пильний.

Із кожним кроком
день щось додає,
Уже на п’яти вечір наступає,
Все, що сплелось, моє і не моє,
Не поспішаючи,
свідомість розплітає.

01.02.2025.
Ганна Зубко

• Твір:

  Були б в мене крила ---
  в село полетіла,
  Туди, де дитинство пройшло,
  Де юність настала,
  в батьків де зростала,
  Усе так давно відійшло.

  Пройдусь берегами,
  посиджу на обриві,
  Де мріялось та не збулось,
  Стежками дитинства,
  що й досі ще милі,
  У пам'ять вінком все сплелось.

  Піду по дорозі до рідної хати,
  Ні мальв, ні бузку --- пустота,
  Й хатину тепер не впізнати,
  Стоїть, як сумна сирота.

  Так боляче серцю,
  провину я маю,
  Прости нас, хатина, прости!
  За зраду-розлуку
  себе лиш картаю,
  Спалила власноруч мости.

  11.09.2022.