Здригнув калюжі ранній вітер,
В покосах сіно зворушив,
Дмухнув по вікнах, росу витер,
Знов на дорогу покотив.

По споришах, траві звивався,
Обнюхав стебла чебреців,
Пробігся хвилями й подався
До протилежних берегів.

Услід осоки шелестіли,
І очерет поклони гнув,
На хвилях чайки зарябіли,
Лелека крилами змахнув.

Зозуля поряд десь кувала,
Хтось рахував собі роки,
А хвиля камені лизала
Й човна забутого боки.

10.05.2024.